"Питання "а що мені дала Україна?" я чула неодноразово навіть від моїх однолітків ще до 24 лютого 2022 року", - патріотка із Маріуполя

"Вже більше року мій верхній одяг прикрашають значки з українською символікою. З'явились вони в мене ще під час мого тримісячного перебування у Празі. Відтоді я їх не знімаю, можу тільки додати нові. Не зустрічала ніколи негативної реакції на них. До сьогодні... Сталося це для мене настільки неочікувано, що я була до цього зовсім не готова...", - пише переселенка із Маріуполя Ольга Демідко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Жінка у маршрутці, яка їхала в Ірпінь, (про що теж повідомила всім присутнім) дуже голосно говорила зі своєю знайомою. Її розмова з самого початку обурила всіх присутніх, бо йшлося про її щасливе перебування в Німеччині і негативне ставлення до України.

Вона розповідала про допомогу у розмірі 500 євро, які щомісяця отримує там, про те, що в Україну приїхала тільки на свята, але насправді більше її тут нічого не тримає, бо ця держава "їй нічого не дала!". На цих словах я не витримала, і подивилась на неї, чим одразу ж привернула її увагу. Вона прямо зловила мій погляд. 395 маршрутка не дуже велика, тому її розмова була чутна всім, навіть водію. І от вона, дивлячись на мене, питає, нащо я причепила ці значки, я що депутат?!... Моєї відповіді вона не чекала. Продовжувала далі.

Явно зранку щось не те було з настроєм. Спитала, що мені дала Україна, чому я молода не виїжджаю, коли є стільки можливостей. В маршрутці почався галас. Один чоловік сказав, що самі вирішимо, де нам краще. Інша жінка, не витримавши, наголосила, що не всі українці вважають, що треба шукати кращої долі закордоном, а коли почалась повномасштабна війна, багато хто використав цю ситуацію для себе, - маючи ціле житло, відправляється за такими грошовими допомогами. Але жінка, яка почала всю цю перепалку, зауважила, що її будинок в Ірпені, на щастя, цілий, але вона жити під повітряними тривогами ніколи б не стала.

Я все це слухала і не могла зрозуміти власні почуття. Питання "а що мені дала Україна?" я чула неодноразово навіть від моїх однолітків ще до 24 лютого 2022 року. Я відчувала одразу і якесь обурення, і незрозумілий мені спокій. Розуміла, що жінку, яка так щиро вважає, що всі їй винні, все одно не переконаю. Але все ж вирішила сказати, що держава ніколи нікому нічого не винна! В Німеччині ця жіночка не почує "Що мені дала Німеччина?". Але я теж задала їй питання "А що вона особисто зробила, щоб закінчилась ця страшна війна в Україні?". Адже вона отримує допомогу, перш за все, як українка. І без громадянства України не мала б 500 євро в Німеччині.

В умовах воєнного стану дуже важливо підтримати економіку власної країни, тому особисто я повернулась 11 місяців назад в Україну, живу в Києві, працюю та плачу податки саме тут, оскільки розумію, що це вкрай важливо! Кожен зробив свій вибір. Я нікого не засуджую. І бути закордоном після пережитого для декого дійсно правильний вибір, адже це і питання безпеки. Але все ж я оптимістка і сподіваюсь, що є багато українців, які обов'язково повернуться в свою країну. Вони візьмуть з іноземних країн найкраще і привезуть додому, щоб розвивати Батьківщину.

Бо Україна нікому нічого не винна! Україна - це і є ми, кожен з нас! А та жінка подивилась на мене навіть якось по-доброму, сказала, що я ще дуже наївна, але життя мене навчить. Мені треба було вже виходити, тому наостанок сказала їй: "Все буде Україна!". І вийшла. Ситуація, мабуть, буденна. Але з голови тепер не виходить...".