"Росія буде визначатися - чи є для Путіна пріоритетом відносини із Заходом. Китай може зіграти свою роль", - Володимир Фесенко

"Україна робить все майже по максимуму, щоб залучити міжнародну допомогу. Наприклад, з кінця березня дуже активізувалися контакти з керівництвом США, оскільки загроза збентежила і українське керівництво, і американське. Треба віддати їм належне, адже Америка зараз відіграє найактивнішу роль у стримуванні російської агресії. Сюди входить і розмова Байдена з президентом Путіним, і низка інших дій. А, наприклад, розмова голови Об'єднаного комітету начальників штабів США Марка Міллі з начальником російського Генштабу Валерієм Герасимовим сталася наприкінці березня. Варто згадати і вчорашній брифінг Байдена — все це говорить про те, що тема російської агресії зараз у пріоритеті в США", - пише політолог Володимир Фесенко у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Щодо Зеленського, то тут ми теж бачимо надзвичайну активність. Сьогодні він у Парижі, і це спроба відновлення переговорів у Нормандському форматі. Це специфічний спосіб, але так відбувалося і 2017 року, коли Німеччина і Франція вели переговори з українським та російським президентами. На жаль, це наслідок позиції Путіна. Російський президент тисне не тільки військовим шляхом, але й відмовою вести прямі переговори із Зеленським. На жаль, це теж один із проявів кризи в переговорному процесі.

Потім були дуже важливі переговори Зеленського з президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом, що викликало явно нервову реакцію в Москві — вона навіть заборонила авіасполучення з Туреччиною до 1 червня. Це — явно ознака невдоволення, тут справа не тільки в епідемії.

До того ж відбулася ціла серія перемовин з іншими державними міжнародними лідерами, включаючи генерального секретаря НАТО, прем'єр-міністра Великої Британії, керівництва Євросоюзу. Вважаю, що наразі надзвичайна дипломатична активність — це один з головних чинників стримування російської агресії.

Складно сказати, чи є кроки, яких бракує. Частина переговорів, звісно, проводиться в закритому режимі, і тут дуже багато делікатних моментів. Наприклад, зрозуміло, що потрібно привести в стан підвищеної боєготовності наші збройні сили. Але тут потрібно бути акуратними, тому що, як показує історичний світовий досвід, так можна спровокувати противника на активні дії. Наприклад, так сталося перед Першою світовою війною.

На мою думку, уряд робить по максимуму все можливе, але нам важко протистояти Росії самотужки. В майбутньому нам потрібні більш системні дії. Реформування, розвиток збройних сил, дипломатичних контактів, більше уваги треба приділяти тактиці.

Наприклад, актуальна тема НАТО — звісно, треба говорити про ПДЧ для України, але краще просувати цю тему в більш спокійних умовах і навіть радше процедурно, ніж через публічну риторику. Вочевидь, один з головних чинників стримування російської агресії — це зміцнення наших збройних сил. Воно має бути системним, тому таке не відбувається за три роки.

Потрібна модернізація наших збройних сил, щоб Росія розуміла, що може отримати дуже чутливу відповідь. Знаючи це, вони б навряд чи робили такі дії, як зараз. Це, наприклад, стосується розвитку ракетного озброєння, також максимально велику увагу потрібно приділяти розвитку ППО. Авжеж, це вимагає додаткових фінансових ресурсів, але це важливе завдання на перспективу.

Ще одна важлива деталь — це боєприпаси. Після того як за попереднього керівництва країни у нас відбулася ціла серія вибухів на арсеналах, у нас, на жаль, очевидний дефіцит боєприпасів. Це деталі, але все це — дуже важливі питання нашого оборонного потенціалу, над яким треба працювати. І це питання, які не вирішиш з кондачка за кілька місяців. Тут потрібні багаторічні зусилля і чималі фінансові та організаційні ресурси.

Загострення ситуації саме зараз — це збіг обставин. Росіяни вирішили натиснути в останні місяці, що пов’язано і з перебігом переговорного процесу, з кризою в ньому, і з приходом нової американської адміністрації. Різноманітні аналітики і в нас, і за кордоном, зазначають, що нинішнє загострення — це ще й такий собі своєрідний тест для Байдена. Дуже помітно, що Росія брязкає зброєю, не тільки тиснучи на нас і погрожуючи нам, але й тиснучи на США. У відповідь можна докласти екстрених дипломатичних зусилль, як зараз відбувається, але нарощування оборонного потенціалу — це планові дії. На жаль, це не можна зробити дуже швидко. Можна, звісно, привести війська в бойову готовність, але закрити діри в нашому оборонному потенціалі швидко не вийде. Тут потрібна стратегія розвитку наших збройних сил, причому з урахуванням перспективи євроатлантичної інтеграції.

Найближчими днями можлива кульмінація, і багато що залежить від дипломатичних зусиль США. Росія буде визначатися — чи є для Путіна пріоритетом відносини із Заходом. Тут, до речі, китайський фактор може відіграти дуже важливу роль, наприклад, позиція Сі Цзіньпіна щодо участі в кліматичному саміті 22−23 квітня. Путін має визначитися — або йому потрібні переговори з Байденом, або військове загострення з усіма наслідками й ризиками, що звідси випливають".