"Прочитав, що в Києві вирішили знести пам'ятники Булгакову й Ахматовій, перейменувати якісь вулиці, названі на честь діячів російської культури. Прочитав і всякі ламентації щодо цього. Але сам жодних особливих почуттів у зв'язку із цим не відчув. Навіть гіркоти. Цей поїзд у мене давно поїхав", - пише російський письменник Борис Акунін на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:
"Те, що відбувається між росіянами й українцями протягом останніх чотирьох років, набагато страшніше за бронзи-камені. Ну, зносять і зносять. Їхня справа. Нехай українці живуть, як хочуть, читають чи не читають яких завгодно авторів, аби співвітчизники-росіяни перестали їх терзати й убивати. А що наші з ними дороги розійшлися і назад не зійдуться, – це і так зрозуміло.
У якомусь інтерв'ю я сказав, що Росія – остання країна у світі, де я хотів би опинитися. Так от, Україна – передостання. Туди я теж ніколи не поїду, навіть після того, як війна закінчиться. Тому що дивитися українцям у вічі після того, що сталося, я не зможу, незважаючи на всі мої антивоєнні декларації, загалом марний струс повітря.
І взагалі. Давайте переживати не через те, які пам'ятники зараз зносять в іншій країні, а щодо того, які пам'ятники зараз зводять у Росії".
Торік наприкінці червня, в день призначення Руслана Кравченка генеральним прокурором, "Українська правда" зазначала, що термінове подання президентом наймолодшого в історії країни претендента на цю посаду може бути пов'язане з намаганням врятувати одно...
Успіхи українських військових на північ від Лимана позбавили Росію можливості реалізувати план оточення українського "поясу фортець" із півночі та півдня. Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW), оприлюдненому в середу, 16 вересня,передаю...
