"Росіяни пішли в Молдову та Грузію без наслідків для себе. А пішли в Україну - і Україна сказала: "Ви до нас з війною? Тоді війна йде до вас!" - блогерка із Харкова

"Відео з Бєлгорода не забарилося, і не тільки з Бєлгорода, і підтвердило протилежне, але ж який неймовірний стрибок від "взяти Київ за три дні" до "у нас тіхо, ха-ха". Тим часом наші військові експерти зазначають, що можливо нам треба буде зайти в Валуйки та в Таганрог, щоб заткнути деякі російські дії, як-то кажуть, у зародку.

В Чечню пішли - без особливих наслідків для себе (хоча це окрема тема, там є про що говорити).

В Молдову пішли - без наслідків для себе.

В Грузію - без наслідків.

А пішли в Україну - і Україна сказала: "ви до нас з війною? Тоді війна йде до вас!"

Я дуже боялася, що ми будемо продовжувати грати роль толерантних та ввічливих, і залишимо свою біль лише в своїх кордонах. І що на росію це не піде. Бо в такі часи бути добрячками - смерті подібно. Бути надто європейським типом народу - смерті подібно. Наш варіант ведення війни - між Європою та Азією, дуже передові методи в сукупності зі здатністю по-азіатськи мститися (напишіть в коментарях, якщо це називається якось інакше). Але я вважаю, що без перекидання війни на територію росії ми виглядали би, вибачте, "терпилами". Це не про українців мусить бути сказано.

А ось самі росіяни саме так про нас і думали, плюс слабкість нашої влади останні роки наче запрошувала ворога в наші домівки: ми вам розмінування провели, дороги побудували, ви заходьте, а ми поки на шашлики...

Як по краю леза пройшли мільйони наших цивільних, а про тисячи смертей і говорити боляче. Після такого не переносити відбій на територію ворога - суцільна зрада.

Тому те, що вночі чули і бачили росіяни в своїх і наших окупованих містах - це навіть дуже мало. Хотілося б, щоб це був тільки початок. Бо нам не потрібна вже ні дружба, ні братерство, ні їх повага. Зрештою, нічому радіти, коли тебе поважає країна-пустушка. Повага сильних європейських країн до нас куди важливіше".