Росіяни втратили рекордну кількість командирів: Як звільняли Кліщіївку та Андріївку біля Бахмута

Силам оборони України вдалося взяти під свій контроль два населених пункти на Бахмутському напрямку — села Андріївку та Кліщіївку. Відвоювання території відбувалося з боями фактично за кожен дім, ворог чинив впертий опір українській армії. Про те, чому ці села мають ключове значення для тисячі кілометрів фронту і як відбувалося їх звільнення, Патріоти України пропонують дізнатися в деталях.

Звільнення Кліщіївки

День за днем, упродовж кількох місяців, українські військові рухалися від хати до хати по Кліщіївці. Іноді весь день міг тривати бій за один будинок. А іноді й дня бракувало, щоб вибити росіян з руїн якоїсь споруди.

Львівські десантники, бійці бригади “Холодний Яр”, білоруські добровольці та бригада Нацполіції “Лють” одночасно рухались вперед по кількох вулицях зруйнованого села. Унікальність операції в тому, що українці наступали меншою кількістю бійців. Росіян, які тримали оборону, схоже, було набагато більше.

“Наша група близько 20-ти чоловік заходить на штурм, а їх - десь чоловік 40-50. І вони постійно додають резервів”, - розповідає боєць полку “Цунамі” бригади Нацполіції “Лють” із позивним "Тимур”.

Нашим солдатам протистояли мотивовані вороги, які не хочуть здаватися. “Кинули гранату, пару пострілів. Тоді здалися. Вони не хотіли здаватися. Лише коли був командир поранений, тоді здалися”, - пригадує боєць РСО “Еней” з цього ж батальйону із позивним “Ігор”.

На рівні з чоловіками Кліщіївку штурмувала і колишня журналістка, колишня поліцейська (інспектор-кінолог), а зараз просто штурмовик “Олена”. “Як ви знаєте, дівчата рідко виходять на поле бою. Тому найважливіше для мене було не підвести моїх хлопців, які в мене повірили”, - каже вона.

Зачищення Андріївки

Коли ще тривали бої на околиці Кліщіївки, сусідня Андріївка вже була цілковито зачищена та звільнена бійцями 3-ї штурмової бригади за підтримки підрозділів 92-ої бригади, прикордонників та інших частин Сил оборони.

Останнім російським солдатам в Андріївці запропонували здатися через гучномовець, прикріплений до дрона. “Господа российские солдаты. Предлагаем вам сдаться. Нам нужен обменный фонд”, - закликали окупантів.

Але командування ворога, розуміючи, що село втрачене, а його бійці масово здаються, наказало відкрити вогонь по своїм.

Втрати ворожих командирів

Ніколи в одній маленькій точці на карті війни Росія не втрачала так багато командирів. Командир 85-ї бригади, начальник розвідки 72-ї бригади, три командири батальйонів.

72-у бригаду російських десантників майже повністю відправили тримати маленьке село на кілька будинків.

У повітрі на підході і до Андріївки, і до Кліщіївки кружляє така кількість дронів-камікадзе, що доїхати на бронетехніці сюди просто неможливо. Будь-яка велика ціль гарантовано потрапляє під атаку безпілотників.

Стратегічні точки

Штурмові дії і в Кліщіївці, і в Андріївці варто вважати частинами однієї операції, задум якої українське командування не розголошує. Але про значення, наприклад, Андріївки говорить той факт, що 3-я штурмова бригада накрила тут командні пункти трьох батальйонів, а в Кліщіївці українські військові перемололи підрозділі двох десантних бригад Росії.

Ворожі інформаційні ресурси волають, що після втрати Кліщіївки російським військам, щоб не потрапити в оточення, потрібно виходити з Бахмута, а, мовляв, Пригожина, щоб відбити його назад, в Росії більше немає.

Кліщіївка, Андріївка та частково окупована Курдюмівка розташовані на стратегічній ділянці біля Бахмута. Кліщіївка - на панівних висотах, які дозволяють встановити вогневий контроль над південними районами Бахмута. А взяття Андріївки дає шанс просунутись на схід та обрізати трасу 0513, на якій тримається все постачання противника в Бахмуті.

“Взяття населеного пункту Андріївка перериває логістичний шлях до населеного пункту Кліщіївка, бере під контроль залізницю та створює плацдарм для оточення міста Бахмут”, - пояснює Дмитро Рогозюк, заступник командира 1-го штурмового батальйону 3-ї ОШБр.

Для багатьох українських командирів очевидно, що росіяни спробують повернути свої позиції. В артилерії, дронах, засобах радіоелектронної боротьби тут склався відносний паритет. Тож єдиний ресурс, за рахунок якого вони можуть спробувати відбити втрачене, це жива сила і “м’ясні штурми”.

“У нас не такий великий ресурс, як у нашого ворога”, - зізнається Олександр Гостіщев, командир полку “Цунамі” бригади Нацполіції “Лють”, але зауважує, що втрати ворога значні — щонайменше кілька тисяч.

Що далі

Нове поповнення росіяни сюди швидко не заведуть. Їхнє угруповання на Запоріжжі зайняте наступом українців через пролом в лінії Суровікіна біля села Роботине. А тут ще й активізувалась Херсонщина.

Свіжі дані "Інституту вивчення війни", вказують, що ЗСУ частково форсували Дніпро, збільшивши плацдарм на островах біля Антонівського мосту. Противник це трактує, як підготовку українського наступу на лівий берег, тож змушений тримати там значні сили.

Звісно, Путін готовий утилізувати ще кілька сотень тисяч своїх громадян. Для цього потрібно запустити чергову хвилю мобілізації, а це не швидка справа.

Але й для нас кожен крок вперед це втрата наших найкращих героїв. Тому і Україна, вважають штурмовики, буде змушена шукати резерви. “Я думаю, що всі будуть змушені йти воювати. Іншого виходу не буде”, - каже Олександр Гостіщев.

Зараз ніхто не робить жодних прогнозів, де чекати на стратегічний успіх. Повернення Бахмута, прорив на Токмак чи сюрприз на Херсощині? Утім шанс явно з’явився. І ним потрібно скористатися.