"Російські олігархи пробують дещо міцніше взяти за ніжні місця свій колишній банк, 100 днів тому націоналізований Україною", - Голобуцький

"Скажімо, російські олігархи Міхаіл Фрідман і Пьотр Авєн пробують дещо міцніше взяти за ніжні місця свій колишній банк, 100 днів тому націоналізований Україною. Це той, котрий був «Альфа-банк», а став «Sense-банк». 3 мільйони фізосіб, 82 тис ФОПів, 55 тисяч компаній, через фінансування яких можна впливати на українську економіку. Непоганий актив, погодьтесь. І те, що він формально сплив до України, не робить його менш цікавим.

Фрідман і Авєн (їм належать 45% у російському «Альфа-банку» - цим активом вони володіють через ABH Holdings, зареєстрований в Люксембурзі) ще на початку 2023-го пробували продати свою частку у «материнському» «Альфа-банку», який залишився працювати у Росії та тісно співпрацює з Кремлем. Так вони перестали б підпадати під антиросійські санкції – ну і зник би формальний привід в України націоналізувати тутешній «Альфа-банк». Але не встигли – влітку їхній банк в Україні став державним.

--

Для довідки: Фрідман і Авєн наступного дня після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну виїхали з Москви до Лондона. У березні 2022 року Авєн, Фрідман та їхні партнери з LetterOne та "Альфа-Груп" мільярдери Герман Хан та Олексій Кузьмічов потрапили під санкції ЄС та Великої Британії, а у серпні 2023 року – і до "чорного списку" Мінфіну США. Фрідман називав конфлікт "трагедією" і засуджував війну, проте послідовно уникав прямої критики Путіна – і досі уникає. Водночас його російські компанії весь цей час продовжували заробляти у РФ, надаючи послуги окупаційним військам. 10 жовтня з’явились повідомлення про повернення Фрідмана до Росії.

--

А тепер про те, що має цікавити конкретно нас: Фрідман (якраз три тижні тому повернувся до Росії після втечі спочатку з негостинної для олігархів-втікачів Великої Британії, бо «неможливо жити в умовах санкцій», «почувається приниженим і незахищеним», а потім після втечі з Ізраїлю через напад ХАМАС) по факту досі тримає контроль над націоналізованим банком. В найбанальніший спосіб – через кадри.

З цим «попалила контору» тимчасова СЕО (головний виконавчий директор) банку Олена Зубченко в інтерв’ю для Форбс: «поки основне, на мою думку, завдання – зберегти сильну команду, яка є у банку на всіх рівнях», «нас дуже підтримує команда, яка працювала у банку до націоналізації»

І належна після націоналізації зміна хоча би СЕО все одно нічого не змінить – оскільки основним кандидатом (а відбір кандидатів був ще тією історією) є Олексій Ступак. ЗМІ його прямо називають «людиною Фрідмана» і пишуть, що «однозначно в разі, якщо новим СЕО (головним виконавчим директором) буде Ступак, то це означатиме, що російські олігархи і досі мають вплив на український банк, навіть після його націоналізації». Він, очевидно, продовжить зберігати на всіх посадах старий перевірений колектив, формований під контролем російських власників.

Тим більше, що все одно топ-менеджмент, за даними журналістських розслідувань, продовжує отримувати інструктаж від старого «смотрящого» за українським відділенням «Альфа-банку» - тільки тепер для цього їздить до Відня. «Є інформація, що там вони зустрічаються з Олександром Лукановим, колишнім "смотрящім" від Альфи по Україні (відповідав за відносини з владою та корпоративний бізнес в цілому, тобто був безпосереднім керівником Олексія Ступака, який на 100% і сьогодні залишається "його" людиною). Ймовірно, О.Луканов і досі надає відповідні інструкції працівникам банку. З тими ж менеджерами, які фактично живуть поза Україною (але продовжують працювати в банку) Луканов, скоріше за все, зустрічається набагато частіше».

Збереження «старих перевірених кадрів» забезпечує збереження кадрової і внутрішньої фінансової політики банку «як при господарях»: яка війна? Навіть після переходу у державну власність у банку не поспішають знижувати зарплати ключовим топ-менеджерам, зарплати яких вище за ринкові. Бонуси, заморожені перед націоналізацією, були виплачені менеджменту у повному обсязі фактично одразу після переходу до держави. Правильно, а чого економити кошти чужої держави?

Але фінансові втрати, підозрілі умови конкурсу і ніякі кадрові рішення – це вторинне. Головне – під час війни через номінально (поки, принаймні) державний банк на українців і українські бізнеси, в тому числі в чутливих сферах, має прямий вплив і тримає під контролем російський олігарх. Котрого, своєю чергою, після повернення міцно тримає за ніжні місця Кремль. Скажімо, над Фрідманом висить загроза суду і в’язниці з конфіскацією – за статтями «державна зрада» і «дискредитація російської армії». Заяву до їхнього Генпрокурора нібито вже відправлено.

Вважаєте, щоб уникнути цього, Фрідман не запропонує передати контакти в (українському державному!) «Sense-банк» фахівцям з ФСБ? Якраз «чесно проведена через конкурс» своя людина на посаді СЕО придасться.

Це я до чого. Номінальна зміна власника російських бізнесів, номінальне застосування санкцій – добре, але критично недостатньо. Після цього треба би оперативно зачищати залишені мотузочки, за які продовжують смикати представники країни-агресора, а по факту ФСБ. Тобто, треба міняти менеджмент і окремі кадри, не допускати неоднозначних призначень з підозрілими зв’язками, треба міняти стандарти і протоколи, паролі і решту... Бо інакше націоналізація стає актом створення величезної дірки для ворога: лізь хто хочеш, роби що хочеш".