Що стоїть за боротьбою з корупцією в армії РФ, - Петро Олещук

"Там у росіян затримали чергового генерала у Міноборони. Звісно, за корупцію. Отже, мрія лібералів-навальнистів усе-таки здійснюється? «Прекрасна Росія майбутнього» настає?" - пише політолог Петро Олещук на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Насправді, усім очевидно, що все це не може стосуватися корупції, адже тоді не зрозуміло, чого корупцію помітили саме зараз? Загалом, російська імперська система від корупції невіддільна, бо коли у всій політиці є лише один «володар», і купа «холопів», які можуть займати найвищі місця, але все одно — лише милістю «володаря», і будь-якої миті усе втратити. То яка ще розвага їм лишається, окрім як будівництво диких, кітчевих палаців, та одержання на це «ренти» від власної посади?

Ні, тут, звісно, справа не у корупції, а у тому, що потрібно зменшити політичну роль армії, яка, за умов війни, очевидно посилюється. Наближається річниця пригожинського заколоту. І якщо на офіційному рівні про нього, звісно, ніхто згадувати не буде, то це не означає, що хтось щось забув.

Ідея про заколот в армії РФ може видаватися вершиною шизофренії? Як можна думати про заколот від «системних», вгодованих та лояльних російських генералів? Воно-то, звісно, все так, але російський керманич не може не мислити категоріями заколотів, змов та зради. Це ціна за побудову рабовласницької системи з відсутністю будь-яких нормальних політичних інститутів та ролі громадянського суспільства.

Якщо ти звик вирішувати усі проблеми у силовий спосіб, ти будеш завжди з недовірою ставитися до будь-яких носіїв сили. Причому, це засвідчувала російська історія у періоди нечуваної навіть за місцевими мірками тиранії. Як от за часів опричнини (1565—1572) Івана Грозного або «37-го року» у ХХ сторіччі. Хто тоді був у числі основних жертв? Переважно — військова еліта.

Зараз черговий період «тиранічного ренесансу». Відповідно, потрібно боротися зі «змовами» серед армії. Ну і нагадати генералам, хто головний у системі, а хто просто «привілейований персонал».

Думаю, там це все буде лише наростати. До речі, смішно, як традиційні репресивні практики вписуються у новітній та популярний «антикорупційний дискурс».