"Схоже, дійсно готується ґрунт для проголошення будь-якого результату війни "перемогою Росії", - Голобуцький

"Принципові моменти:

1. Зовнішній. Позірний шантаж, а по суті наполегливе запрошення НАТО до переговорів: «Росія призупиняє участь в СНО-3» (угода 2010 року – тобто, вже після нападу РФ на Грузію – між США і Росією про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь). Як окремо наголосив Путін, «Не виходимо, а саме зупиняємо» участь в Договорі.

При тому, що сам Договір взагалі не передбачає такого формату як «тимчасове призупинення»: або країни його дотримуються – або не дотримуються, або обмежуються 1550 ядерних боєзарядів і 700 одиниць в ядерній тріаді – або не обмежуються. Це одна з явних логічних вставок до не раз переписуваної промови, котра клепалась десь на коліні кимось, хто взагалі не розбирається в темі, але шукав «убійних аргументів» для НАТО, щоб ті все ж розглянули можливість переговорів.

Але є кілька нюансів і крім маразматичного «призупинення» того, що призупинення не передбачає. По-перше, угода саме двостороння. Але ж є ще ті ж Велика Британія, Франція – члени НАТО, котрі теж є ядерними державами. І котрі значно ближчі до Москви, ніж пускові установки США. І обмеження ядерного потенціалу США ніяк не обмежує їх.

По-друге, той же «великий друг Путіна» Трамп сам прагнув вийти з СНО-3 з очевидними аргументами: ця угода не вигідна саме США. Корумпована і технологічно примітивна Росія не потягне створення більшого арсеналу і навіть утримання наявного. Тобто, Росію і стримувати немає жодної реальної потреби. Отже, СНО-3 США обмежили тільки себе – при тому, що мають всі ресурси для нарощування ядерного арсеналу і його модернізації. І юридично нікчемний «перекур» Росії у виконанні СНО-3 цілком може стати приводом для денонсації СНО-3 з боку США – котрі одразу ж візьмуться збільшувати свій ядерний потенціал відповідно до зростання загроз і вдосконалення технологій.

Сюди ж відноситься і публічний наказ Путіна Міноборони і Росатому «забезпечити готовність до випробування російської ядерної зброї». Путін впевнений, що ядерна тема лишається найбільш чутливою для США – і це те, чим можна примусити їх до переговорів.

В такий спосіб відсунути тему війни в Україні на другий план, а там вже якось в кулуарах переговорів про ядерні арсенали і це питання закрити в той чи інший спосіб – якщо вже переговорів безпосередньо щодо нападу на Україну вибити з Байдена не вдається. От тільки і тут є нюанси. По-перше, Байден може якщо не відмовитись від діалогу про ядерні арсенали, то відтягнути його на невизначений термін чи зробити кількаетапними і затягнути на кілька років (тим більше, якщо США дійсно використають привід для збільшення і модернізації свого арсеналу). Тобто, не буде ніяких кулуарів, щоб підняти тему війни в Україні.

По-друге, є ймовірність, що Путін з анонсованими «можливими ядерними випробуваннями» знов, як і з нападом на Україну, піддається на свідомі провокації Білого дому: Пентагон вже тривалий час прагне хоч в якийсь спосіб отримати свіжу і точну інформацію про реальний стан ядерного арсеналу РФ. Тобто, підштовхнути Росію власне на «натурні випробування», щоб з них зробити конкретні висновки.

Ну і по-третє, процес провокування Путіна теж може слугувати для певної задачі: якщо Путін сказав «спочатку США мають випробувати ядерну зброю – і в такому випадку й ми випробуємо свою», то, можливо, саме на такий випадок Пентагоном і заплановані якраз давно потрібні (див. пуски Північної Кореї) ядерні випробування новітніх ракет і пускових установок.

Висновок: ці погрози Путіна – або «постріл в молоко», або дотримання покрокового плану США. Хоча для порядку на них вже відреагували і Боррель, і Столтенберґ, і Блінкен.

2. Внутрішній. Путін переорієнтовує росіян на тривалу війну – тобто, тези бліцкриґу 2022-го остаточно скасовано. Саме під цю установку він достатньо довго розводився про війну як соціальний ліфт (першочергові призначення на посади саме тих, хто відвоював), про соціальне забезпечення (вдів, матерів, підстрелених чмобіків-інвалідів, дітей), про щопіврічні відпустки і пільги (освіта, оренда житла, медицина – передусім згадав протези, тобто, напівутилізованих дуже багато)... А також саме на тривалу війну орієнтовані емоційні гасла ще одного великого блоку виступу: про «обов’язок перед батьківщиною», про «єдність доль особи і батьківщини» (хоча це по факту непряме залякування: «нагнуть Росію – нагнуть і тебе, бо доля одна»), про почесний вибір добровольців, про підготовку дітей до долі чмобіків. Отже, росіян почали привчати до думки «війна – це надовго, ніякої швидкої перемоги не чекайте, на завоювання не розраховуйте».

Сюди ж відноситься тривале патякання «в нас все добре, дуже добре, просто прекрасно, ми на очах багатіємо і розвиваємось, особливо в будівництві і с/г!». Брехня, при тому брехня очевидна кожному, але орієнтована вона на створення враження, що ресурсів для тривалої війни вистачить без проблем.

Сюди ж можна віднести і остаточне розмивання цілей і задач війни. Про конкретні задачі («демілітаризація» тощо) вже не згадується взагалі. По-перше, надмірно фокусується Донбас (тобто, Путін розраховує, що домовленість, коли вона буде, лишить за ним території, окуповані на 24.02.22 – і можна буде сказати, що от, це і було задачею війни, і задачу виконано успішно). По-друге, озвучено довгі і заплутані фрази на тему «ваша робота – вже перемога у війні», «досягнення – теж перемога» тощо. Схоже, дійсно готується ґрунт для проголошення будь-якого результату війни «перемогою Росії». Власне, як я прогнозую з весни.

--

Можна виділити ще «тему 2,5» - але вона поки дуже розпливчаста. Я про репліку Путіна щодо виборів-2024, котрі «відбудуться в суворій відповідності до закону, із дотриманням всіх демократичних процедур».

Тут поки лишається надто широке поле для маневру: є дві рівнозначні версії.

Або Путін так натякнув, що з Кремля його хіба винесуть вперед ногами.

Або Путін так натякнув на можливий сценарій «я втомився, я йду-2». Тобто, «демократично і у відповідності до закону» владу (бодай номінальну, як у попередньому прецеденті з Мєдвєдєвим – але, звісно, спадкоємцем той вже точно не буде: і спився, і забагато наговорив неприйнятного) буде передано наступнику. До кандидатури якого буде тільки одна вимога: прийнятний для Заходу достатньо, щоб вести з ним діалог і зняти бодай частину санкцій.

Однак в цілому всі 1,45 години путінського ляпання дійсно можна вкласти в 2 тези: по одній для зовнішньої і внутрішньої аудиторії, «а якщо ми ядеркою?» і «війна буде довгою».