Смерть Навального - це демонстрація здатності і права "царя" вбивати тих, хто може стати загрозою, - експерт

"Російські ЗМІ повідомляють про смерть Навального. Нібито стався відрив тромбу під час прогулянки, і «головний критик Путіна» помер. Звісно, в колонію скеровано комісію, авжеж, буде розслідування. Під галас можуть навіть усунути директора ФСВП РФ Аркадія Гостєва, який є представником «московських ментів». Замінити на когось з оточення Золотова або Бортнікова", - пише аналітик Ігар Тишкевич у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Але суть не в цьому, а в логіці політичного процесу всередині РФ. Далі розглянемо тезово:

1. Активність Навального унеможливила посилення «ідеологічної» опозиції в РФ. Навальний говорив про корупцію в оточенні царя, але не ставив під сумнів існування системи. Не створював альтернативи.

2. Але тези Навального зайшли широко і виникло організаційне ядро, яке могло переродитися в «не схвалену в Кремлі» політичну партію. Не системну.

3. Навальний був ізольований. Його структури, здебільшого, розгромлені. Але вакуум треба було заповнювати, і з’явилися (на полі опонентів) підконтрольні «Нові люди» з Нечаєвим.

4. Проте Навальний залишався певним символом, зокрема протестів проти Кремля. При цьому на даному етапі не маючи ресурсів для організації протестів всередині країни.

5. Перед виборами в процесі збору підписів відбувається мобілізація частини ліберального електорату в містах (кейс Надєждіна).

6. Навальний помирає. Тобто живого символу немає. Решта або підконтрольні (включно з Надєждіним), або за кордоном.

І тут, незалежно від причин смерті, маємо подію, що сталася в потрібний час. Для розуміння, варто згадати кейс Пригожина. Це демонстрація здатності і права царя вбивати тих, хто може стати загрозою. Навіть не йому особисто (Пригожин був лояльний Путіну до кінця), а бути таким собі порушником спокою. Оточення Путіна тоді це сприйняло. Тобто сприйняло право царя стратити навіть лояльних, але не керованих.

2024 рік — це вибори саме царя, а не президента. І тут смерть Навального стає знаком, що цар може усунути (наголошую незалежно від реальних причин) і символ опозиції. До того ж варіант убивства вважатимуть найімовірнішим як противники, так і прихильники (прихильники водночас говоритимуть на публіку звичне «нема доказів»). Суть в іншому — цар може робити що завгодно. І це найкраща демонстрація сили у внутрішньополітичному порядку денному перед виборами. Звісно, якщо найближчий тиждень мине спокійно (а ймовірність реально масових протестів невелика — популярність Пригожина перед смертю була вищою за сьогоднішню популярність Навального, а група підтримки — люди, які знають, що таке зброя і що таке держпереворот).

Тож маємо підтвердження ставки Путіна на формат царя з утриманням населення в послуху завдяки страху, а не «любові». Для Росії, з іншого боку, це звично: і боятися, і любити водночас".