Стабільність чи стагнація? Чим загрожують економіці наростаючі дисбаланси - Богдан Данилишин

Початок 2026 року демонструє зовні стабільну картину: інфляція наче контрольована, міжнародні резерви на історично високому рівні, валютний ринок відносно стабільний, банківська система нарощує депозити. Однак за цією стабільністю формується інша реальність, у якій наростаючі наразі структурні перекоси можуть суттєво обмежити економічне відновлення країни.

Економіка платить за стабільність

Станом на лютий 2026 року облікова ставка Нацбанку України становить 15%, що лише трохи нижче рівня 2025-го (15,5%). Розрив між інфляцією та обліковою ставкою становить 7,4 відсоткового пункту. Фактично це означає, що монетарна політика залишається однією з найбільш жорстких у Європі. Результат цієї політики очевидний: ставка за новими кредитами для економіки — 19,2%, депозитні ставки — лише 9,2%. Це створює великий відсотковий спред, який формує надприбутки банківської системи, але не стимулює інвестицій. Фактично економіка отримує дорогі кредити та дешеві депозити, що робить фінансову систему орієнтованою не на розвиток, а на збереження ліквідності.

Загальний обсяг кредитів у економіці на початку 2026 року становить 1,21 трлн грн, що на 9,8% більше, ніж рік тому. Але структура цього зростання викликає серйозні питання. Корпоративне кредитування зросло на 5,1%, тоді як споживче кредитування збільшилося на 25,4%. Тобто банківська система дедалі більше фінансує споживання, а не виробництво. Якщо порівняти із ситуацією до 2014 року, картина стає ще більш показовою: частка корпоративного сектора в кредитах зменшилася на 8,2 в.п., частка домогосподарств — зросла на 8,2 в.п. Тобто фінансова система поступово втрачає інвестиційну функцію.

Найбільш показовим індикатором стану кредитування є програма «5–7–9%». Станом на початок цього року: укладено кредитних договорів на 466 млрд грн, поточна заборгованість — 152 млрд грн. Частка цієї програми у гривневому кредитуванні бізнесу перевищує 40%. Фактично майже половина кредитування бізнесу здійснюється завдяки державним субсидіям, без яких цей вид кредитування був би ще меншим.

Попри жорстку відсоткову політику, грошова маса і надалі швидко зростає. Станом на початок поточного року грошова маса (М3) становила 3,96 трлн грн, річне зростання — 16,1%. При цьому готівка поза банками збільшилася на 17,1%. Це створює потенційні інфляційні ризики, особливо в умовах воєнної економіки.

Валютна стабільність завдяки резервам

Особливістю поточної монетарної політики є майже повний контроль Національного банку України над валютним ринком. НБУ фактично покриває структурний дефіцит валюти, продаючи її з резервів. З початку 2026 року від’ємне сальдо інтервенцій становить 7,3 млрд дол. Середній обсяг продажу валюти перевищує 700 млн — 1 млрд дол. на тиждень. Без цих інтервенцій курс гривні був би значно слабшим.

Так, міжнародні резерви України становлять 54,7 млрд дол., тримаючись на історично рекордному рівні. Однак ключове питання полягає у джерелах цих резервів. Їхнє зростання в основному забезпечене міжнародною фінансовою допомогою, а не профіцитом платіжного балансу. Тобто валютна стабільність значною мірою залежить від зовнішнього фінансування.

Контрольована девальвація

З початку 2026 року гривня девальвувала до долара на 3,8%, до євро — на 2,2%. Курс долара станом на березень становить 43,98 грн, на готівковому ринку — 44,17 грн. Фактично НБУ реалізує політику контрольованої девальвації, поступово коригуючи курс у межах режиму керованої гнучкості.

У лютому 2026 року валютний ринок демонстрував зниження активності. Обсяг безготівкових операцій між банками та НБУ становив 6,15 млрд дол., що на 13,9% менше, ніж у січні. У готівковому сегменті обсяг операцій — 2,75 млрд дол., зниження — 10,2%. Це свідчить про зменшення попиту населення на валюту, що також підтримує стабільність ринку.

То що ж не так?

Однак, попри загальну стабільність, головна проблема сьогодення — відсутність економічного зростання. Сучасна монетарна модель України дає можливість підтримувати макрофінансову стабільність, але не створює умов для швидкого економічного розвитку.

По-перше, облікова ставка та кредитні ставки залишаються занадто високими для економіки, яка потребує інвестиційного відновлення.

По-друге, великий відсотковий спред між кредитами і депозитами створює стимул для отримання фінансових доходів замість кредитування економіки. Отже, зростає залежність кредитування бізнесу від державних програм.

По-третє, структура кредитування зміщується у бік споживчого кредитування, а частка кредитів для бізнесу поступово зменшується.

По-четверте, посилюється залежність макрофінансової стабільності від міжнародної допомоги. Міжнародні резерви підтримуються передусім зовнішнім фінансуванням, а не структурною конкурентоспроможністю економіки.

По-п’яте, сучасна монетарна політика орієнтована на стабільність, але не має чіткої ролі у стимулюванні економічного зростання.

Україні необхідно переходити до нової монетарної моделі, яка поєднає стабільність гривні, доступне кредитування, підтримку інвестицій, розвиток внутрішнього фінансового ринку.

Без цього монетарна політика залишатиметься політикою стабільності без розвитку.

Потрібні стратегічні кроки

Перехід від політики жорсткої стабілізації до політики економічного розвитку. Монетарна політика повинна перестати бути виключно антиінфляційним інструментом. Її головним завданням має стати створення фінансових умов для економічного відновлення, інвестицій і модернізації економіки. Це означає поступове зниження реальної вартості грошей для виробництва.

Зниження вартості кредитів для реального сектора. Після стабілізації інфляції та валютного ринку необхідно перейти до поетапного зниження відсоткових ставок. Це дасть змогу активізувати інвестиційне кредитування, зменшити вартість фінансування бізнесу, прискорити економічне відновлення. Кредити для економіки у воєнний і післявоєнний періоди не можуть залишатися на рівні 19–20%.

Створення системи довгострокового інвестиційного кредитування. Україна потребує механізмів довгих грошей. Для цього необхідно розвивати державні та змішані інститути розвитку — створити інструменти рефінансування інвестиційних кредитів, запустити програми кредитування інфраструктури, енергетики та промисловості. Без довгих кредитів індустріальна модернізація неможлива.

Розвиток внутрішнього фінансового ринку. Сучасна модель надто залежить від зовнішнього фінансування. Потрібно розвивати внутрішній ринок капіталу, інституційних інвесторів, довгострокові інструменти фінансування. Це зменшить залежність економіки від зовнішніх джерел фінансування.

Новий баланс між курсовою стабільністю й економічним зростанням. Політика курсової стабільності не має стримувати економічний розвиток. Необхідно перейти до гнучкої курсової політики, яка підтримує конкурентоспроможність експорту, зменшує імпортний дисбаланс, стимулює розвиток виробництва.

Для розвитку країні потрібна модель, яка поєднуватиме стабільність гривні з активним кредитуванням економіки та інвестиційним розвитком. Україна сьогодні має одну з найпарадоксальніших макрофінансових ситуацій у світі: високі резерви, стабільний курс, але слабке економічне зростання і дорогі гроші для економіки. Поточна політика фактично зосереджена на утриманні короткострокової стабільності, але не виконує ключової функції — стимулювання розвитку та інвестицій. Для країни, яка веде війну і готується до масштабної післявоєнної відбудови, цього недостатньо. Україні потрібна нова стратегія розвитку, в якій фінансова стабільність стане не самоціллю, а інструментом економічного зростання.

Джерело