"Тактика боїв буде геть іншою": Авіаексперт пояснив, яку перевагу дають Україні F-16

Винищувачів F-16 можуть докорінно змінити розклад сил на фронті та серйозно послабити можливості росіян обстрілювати ракетами мирні українські міста, передають Патріоти України.

Як триватиме навчання українських пілотів та персоналу роботі на F-16, чим вони відрізняються від радянських МіГів і «СУшок» та з якими складнощами може зіштовхнутися їхня адаптація до українських реалій «Главкому» розповів авіаційний експерт, провідний науковий співробітник Національного авіаційного університету Валерій Романенко.

У моделях винищувачів, що ми отримуємо, є три багатофункціональних дисплеї. Вони по периметру оточені кнопками, які треба натиснути, аби вся необхідна інформація була виведена на екрані. Це все має пілот робити на автоматі. Тоді він перемагатиме у повітряних боях.

«Я вже не кажу про те, що у цих літаках всі прилади градуйовані у футах, вузлах і милях, а не в км/г. Звісно, що під час бою не буде часу переводити милі у кілометри», – зазначив авіаексперт.

На перепідготовку досвідчених льотчиків потрібен час. Весь випуск 2023 року єдиного в Україні університету повітряних сил (Харків) послали навчатися до Великої Британії, щоби вони одразу відчували себе пілотами країни НАТО. Знали мову, термінологію, процедури й мали багато знайомих серед натовських пілотів. Вони можуть поки літати не провідними пілотами, а веденими.

«Найменша тактична одиниця сучасної бойової авіації – це пара з двох літаків, коли один прикриває іншого у польоті. Взагалі ми випускали пілотів третього класу, останній рік вони вже стажувалися на навчаннях у бойових літаках. Тому сказати, що вони зовсім «зелені», не можна», – зауважив Романенко.

«Мені важко сказати, чи можна зараз висмикнути з фронту льотчиків з бойовим досвідом для перенавчання. Думаю, якщо на горизонті з'явиться достатня кількість літаків, то Повітряні сили вольовим порядком наберуть достатню кількість пілотів. Бо Міг-29 – це вже не той літак, який ми можемо протиставити російським повітряно-космічним силам», – додав авіаексперт.

Для підготовки пілотів вистачить пів року – про це Романенко радився з Юрієм Ігнатом – речником Повітряних сил, а також з льотчиками. Згодом цей термін устаканився і всі загалом із ним згодні, зокрема, міністр оборони Резніков.

«Були заяви про три-чотири місяці, але ми чітко розрахували за етапами навчання, що це малореально. За три місяці льотчик буде здатний підняти літак у повітря і перелетіти з точки А у точку Б. Але цього замало, щоби навчитися стріляти, ефективно використовувати бортове обладнання, працювати у парі, у ланці, щоби командир ланки теж знав, як йому керувати іншими літаками у ланці. Треба опанувати застосування зброї, її можливості та обмеження, вміння координувати дії з командними пультами і літаючими радарами», – поділився провідний науковий співробітник Національного авіаційного університету.

Тактика повітряних боїв може бути геть іншою: зараз вважається, що Су-27 кращий у горизонтальному маневрі, а МіГ-29 – у вертикальному, а на американських винищувачах вестимуться взагалі загоризонтні повітряні бої. Головним буде вчасно визначитися з ворожим літаком, вчасно запустити ракету і вчасно відійти.

«Ці ракети летять за принципом «вистрілив – забув», хіба що треба буде трішки їх підправляти на маршруті. На відміну від нинішніх ракет, які потрібно майже весь час тримати у радіолокаторі, поки вони летять до ворожого літака. А тут треба буде просто грамотно увімкнути бортовий комплекс оборони, щоби тебе не вразили, і вийти протиракетним маневром з бою», – наголосив авіаексперт.

«Але у навчанні не має бути, як за Сталіна, – літати навчимо, а стріляти навчишся у бою. Там вже не навчають стріляти, а збивають і вбивають», – підкреслив Романенко.

Навчання включають курс бойової підготовки. «Пуски ракет, мабуть, не дадуть робити, але стрільба з гармати, напевно, буде. Крім того, є купа ракет-імітаторів – так звана масогабаритна ракета, яка не стартує, але всі процедури щодо її пуску, автоматичного захоплення цілі виконує. Крім того, треба опанувати нашоломну систему наведення – це коли щоби запустити ракету, пілот має не весь літак розвертати, а тільки голову повернути. І головки самонаведення ракет відслідкують напрямок голови пілота. Якщо наш літак летить на 12 годин, а ворожий – на 9 чи 10 годин, достатньо розвернути голову у цей напрямок і натиснути кнопку «пуск» після отримання сигналу», – розповів науковий співробітник Національного авіаційного університету. Він також вважає, що пів року вистачить для підготовки й наземного персоналу.