Це може здивувати! Чому в СРСР різко заборонили риб’ячий жир після піку популярності

Старші люди, які застали СРСР в його розквіті, із жахом згадують, як їх у дитинстві змушувати пити риб’ячий жир – харчову добавку, яку прописували всім малюкам. Але у певний момент її взяли і заборонили. Для чого радянських дітей мучили риб’ячим жиром і чому він стрімко зник з рекомендацій лікарів, розбирався OBOZ.UA. Розповідаємо також, чим зараз заміняють головний радянський БАД, передають Патріоти України

Сучасна харчова індустрія спрямована, зокрема, на те, щоби забезпечувати потреби людей у поживних та корисних речовинах просто за допомогою продуктів. Досить згадати йодовану сіль або вітамінізоване молоко, які покривають наші потреби у певних елементах. В часи СРСР харчуватись повноцінно було непростою задачею – вибір продуктів у магазинах був дуже обмежений, їхня якість залишала бажати кращого, а отримувати вітаміни та мінерали у зимовий сезон ставало практично неможливо.

Саме тому риб’ячий жир в СРСР вважався практично універсальною біодобавкою, особливо для дітей. Цей продукт справді містить чимало жирних кислот омега-3, вітамінів A і D. Вони сприяють росту, зміцненню кісток, покращенню зору. А ще саме риб’ячий жир дозволив подолати проблему рахіту – хвороби, яка зустрічалась у радянських дітей доволі часто і призводила до неприємних наслідків на все життя.

Радянські медики небезпідставно стверджували, що регулярне вживання риб’ячого жиру підвищує імунітет, допомагає боротися з частими інфекційними захворюваннями, зменшує ймовірність дефіциту вітамінів. Тому в дитячих садках і шкільних закладах його давали в обов’язковому порядку. Дітей годували продуктом ложками. Проте захвату у них це не викликало, адже риб’ячий жир має специфічний не надто приємний смак. Пом’якшити його намагались, додаючи мед чи інші підсолоджувачі, проте ефект це мало досить сумнівний.

Виробництво риб’ячого жиру в СРСР велося здебільшого на базі рибних промислів, рибокомбінатів і заводів із переробки риби в північних і прибережних регіонах. Сировиною слугували печінка великих риб та жир підшкірний і внутрішній у риб, як-от тріска, оселедець, інші холодноводні види.

Продукція, яку виробляли ці підприємства, продавалась у аптеках, постачалась у шкільні та дитячі установи. Інколи її можна було придбати і в продовольчих магазинах. Вживання риб’ячого жиру пропагували через плакати у медичних та навчальних закладах і навіть через художні твори – дитячі книжки, фільми та мультфільми.

Втім, у 1970-ті роки почали з’являтись проблеми з риб’ячим жиром. Перевірки продукту почали показувати вміст токсинів, важких металів та інших шкідливих домішок. Справа в тому, що забрудненість морів довкола СРСР зростала, а методи вилову риби погіршувались. Тому було ухвалено рішення припинити виробництво продукту, адже він замість користі почав нести справжню небезпеку.

У 80-х роках в аптеках знову з'явилися флакончики з цілющим засобом, щоправда, тепер його випускали в невеликому обсязі: 50, 75 і 100 мілілітрів, а пізніше стали виробляти в капсулах. Така форма випуску захищала вміст від процесів окислення і мала специфічного запаху і рибного присмаку.

До речі, і зараз існують БАДи, які виконують ту ж функцію, яку колись виконував риб’ячий жир. Зокрема це препарати з омега-3 у зручних для прийому формах, таких як капсули. Можна купити і сам риб’ячий жир, але з ароматизаторами, які прибирають неприємний смак. Сучасними джерелами поліненасичених жирних кислот є рибні консерви, зокрема печінка тріски, риба морська, рослинні олії (лляна, кунжутна, олія авокадо тощо). Їх легко можна придбати для себе, що складно було уявити в часи СРСР. Крім того, у дитячих сумішах, добавках і вітамінних комплексах включені штучні або натуральні форми вітамінів A і D, що раніше давались через риб’ячий жир.