Турель зі ШІ викошує ворожу піхоту як найкращий кулеметник, а показник вразливості для FPV-дронів у рази менший, ніж для людини: Як ЗСУ перетворюються на "армію майбутнього"

Олег Проць, співзасновник компанії DevDroid, що виробляє турелі зі штучним інтелектом, розповів, як українські приватні зброярі наближають ЗСУ до статусу "армії майбутнього", й як "роботизовані кулеметники" вже воюють під Харковом, передають Патріоти України.

Війна – це горе та страждання для населення. Але у той же час війна примушує повністю сфокусуватися на виживанні та перемозі, що дає шалену мотивацію для прогресу та розвитку. Саме тому, історично, війни є головним рушієм прогресу людства. Російська навала на Україну не стала виключенням, що призвело до найбільш стрімкого технологічного розвитку нашої країни за весь час незалежності. РФ ставить на кількість. Ми – на креатив.

На жаль, ворог теж прогресує, що, втім, стимулює наших інженерів до все нових і нових передових рішень, а також до їхньої автоматизації, що підвищує ефективність бійця, зберігає життя та полегшує службу. А головним завданням вітчизняної галузі military tech ("військові технології" у розумінні "військові інновації"), як каже співзасновник компанії DevDroid Олег Проць, є заміна живого українського військовослужбовця роботом або дроном.

Як повідомляв Associated Press, в Україні лише офіційно є 250 стартапів та компаній, які будують "армію роботів". Дійсно, лише за рахунок інновацій ми зможемо компенсувати перевагу РФ у живій силі та радянській техніці, яка, хоч і стара, проте її досі багато. Схоже, Україна стане першою державою, яка мобілізує роботів…

А турелі зі штучним інтелектом стануть кроком уперед до цієї армії майбутнього, яка базуватиметься на "нових правилах", про які нещодавно казав і новопризначений посол у Великій Британії Валерій Залужний.

Співзасновник DevDroid Олег Проць у інтерв’ю УНІАН розповів, що за турелі він виробляє, і які обмеження є у штучного інтелекту (ШІ), як компанія виросла з ідеї всього за рік, і які вже є відгуки з фронту по цих розробках, як проєкт розвиватиметься далі, і чому автоматичний гранатомет на роботі - це цікавіше, ніж просто турель з кулеметом.

Розкажіть про вашу компанію та розробки…

DevDroid займається розробкою й виробництвом роботизованих турелей з дистанційним керуванням ТГП та Wolly, а також софтом до них. Спочатку це був такий стартап. Завдяки нашій наполегливості та вірі в успіх, шляхом спроб і помилок, цей стартап переріс у повноцінну компанію.

Наш штат зараз налічує вже двадцять п’ять фахівців. Маємо власні виробничі потужності. В нас налагоджено виробництво і постачання. Сама компанія структурована вже на декілька профільних відділів.

Бойовий комплекс Wolly – наш перший кодифікований продукт, який офіційно поставлено на озброєння. Ми отримали натівський код і можемо контрактуватися з державою – і перший контракт вже є. Таких турелей можемо виробляти від 50 до 250 на місяць. Але не скажу, скільки вже замовлено.

Окрім турелей, наша компанія планує восени випустити серію наземних роботизованих комплексів під назвою Droid. Це будуть турелі, розміщені на гусеничній та колісних платформах з калібром 7,62 мм та 12,7 мм стандарту НАТО.

Тобто, у вас зараз дві турелі, а на озброєння офіційно прийнято лише одну – Wolly?

ТГП також буде кодифікована, але зараз ми думаємо над більш ширшим її використанням. Потрібно пояснити різницю. Wolly - це полегшена стаціонарна турель, а ТГП - значно більш складний виріб зі стабілізацією вогню, що дозволяє вести вогонь на ходу транспортного засобу. Вона вміє "ховатися" та нахилятися в сторони.

Оскільки це складніший виріб, то ми хочемо його допрацювати, щоб кодифікувати вже повністю готовий продукт. Так, як це вже було з бойовим модулем Wolly. Wolly ми вже тестуємо на самохідних роботизованих платформах. Обидва продукти розвиваються.

Наскільки ваш продукт "український"? Мова про відсоток локалізації комплектуючих, адже часто можна побачити "українські" вироби, які чи не повністю складаються з іноземних деталей. ..

Однозначно більшість комплектуючих ми робимо самі. Це робиться з метою економії часу та оптимізації витрат, що в кінцевому випадку впливає на ціну продукту. Хоча, звісно, є й запасні частини, які ми замовляємо за кордоном.

Але ми продумали ризики, які можуть виникнути через залежність від іноземних постачальників, і їх в нас не може бути. Бо в нас є різні постачальники. Різниця буде лише у ціні. Проте, акцентую, більшість деталей виробляється нами або нашими постійними підрядниками в Україні.

Насправді, головне тут не "залізо", а софт, написаний з нуля власними силами. Без залучення іноземних фахівців. Програмне забезпечення у military tech - це основа. Воно дуже багато вартує. Софт - це не лише штучний інтелект. Це взагалі всі фукнції виробу, який повинен виконувати завдання та працювати так, як задумали розробники. Машинне навчання ШІ, яке використовується при наведенні на ціль, також здійснюється учасниками нашої команди.

Наскільки ваші турелі автономні та "розумні" завдяки ШІ?

Немає проблеми зробити турель повністю автономною. Але у цьому питанні дуже багато юридичних колізій. Хто нестиме відповідальність в разі, не дай Боже, "дружнього вогню"? На передовій буває всяке.

Що зараз дозволено робити турелі? Вона сама ідентифікує ціль, рахує до неї відстань, на балістичному калькуляторі вимірює кращій постріл, після чого супроводжує ціль. Але фінальний постріл має зробити оператор, який отримує від ШІ всю інформацію по цілі.

Я вважаю, що це найефективніший формат зараз. Не виключаю, що у майбутньому буде впроваджена й врегульована повністю автономна робота таких турелей. Але не сьогодні.

А скільки турелей одночасно може "вести" один оператор? Чи може одна людина з вашими бойовими модулями замінити, умовно, взвод у обороні?

На сьогодні написаний і реалізований функціонал дозволяє одному оператору з одного пульту управління управляти двома турелями. Пульт складається з планшету й геймпаду.

Турель стоїть прямо у окопі чи за його межами?

Турель зазвичай стоїть за межами окопу й замаскована. Ми виходимо з принципу, що сама турель – це розхідник, який допустимо втратити. А ось людина знаходиться на безпечній відстані від неї.

Тобто, навіть якщо по турелі прилетів FPV-дрон, і вона втрачена, то оператор залишається живим. Таким чином турель вберігає життя бійцям. І щоб замінити турель, не потрібно купувати весь комплекс.

Нова турель швидко під’єднується до кейсу з управлінням. Там не треба ніяких складних налаштувань. Сам комплекс складається з власне турелі для керування кулеметом та комп’ютера керування, куди входить планшет та геймпад.

Якщо не секрет, скільки коштує ваш комплекс? Щоб оцінити, які втрати, так би мовити, є запланованими.

Це не є секретом. Сам комплекс з усіма девайсами коштує близько 10 тисяч доларів, в залежності від комплектації та калібру.

Ми проводили певну аналітику, і, якщо говорити мовою цифр, то одна турель - це лише 5% від тієї суми, яку держава виділяє на навчання, забезпечення бійця та, не дай боже, компенсації після його загибелі. Ідея створення такого модулю й пришла з бажання захистити життя людини. Чи багато це для держави? Я думаю, що ні.

У бою потрібно не лише стріляти, але й патрони міняти. Як перезаряджати ваші турелі в умовах бою? Потрібно виходити з укриття?

Щоб турель працювала все одно потрібна взаємодія з військовослужбовцем. Перезаряджати звісно треба. В разі вичерпання набоїв у стрічці потрібно принести й встановити нову за допомогою швидкоз’ємних конструкцій.

Ми комплектуємо наш бойовий модуль системою безперебійної подачі набоїв "Мурена" яка дозволяє споряджати 800 набоями. Мало це чи багато – питання досить риторичне, враховуючи що 1-2 набоями ми здатні влучити в ростову мішень на відстані 600 метрів.

Wolly - це стаціонарний комплекс, який працює у двох комбінаціях. Перша – це коли турель просто ставлять десь на землю й накривають маскувальною сіткою. Друга – Wolly можна змонтувати на автомобіль або роботизовані самохідні платформи, за умови встановлення терміналу зв’язку Starlink або SILVUS. У другому випадку Wolly може під’їхати на позицію, відпрацювати й поїхати назад на перезарядку.

Коли можна очікувати на повноцінне використання українських роботизованих платформ на полі бою?

Такі платформи вже активно використовуються. Вони є у різних розробників, з якими ми спілкуємося. Роботизовані платформи пройшли багато тестів, але їх потрібно ще доопрацювати, вирішити деякі аспекти. Зараз стоїть питання покращення їх ефективності, а не розробки з нуля. Певний шлях такі вироби ще повинні пройти.

І коли, все ж, вони більш-менш масово з’являться на фронті не для тестування, а саме для бойових дій?

Вони вже з'являються в бойових підрозділах, які активно їх застосовують на полі бою, ця тенденція збільшується кожного місяця. Не виключаю, що в кожного підрозділу, який працює на передовій, буде свій роботизований комплекс вже до кінця року.

Ви казали, що ваші турелі можуть самі виявляти й супроводжувати цілі. Чи здатні вони використовуватися як таке "ерзац-ППО" саме проти FPV-дронів? У вас встановлено кулемет, але, наприклад, в росіян штатно видають дробовики для боротьби з дронами. Що буде, теоретично, якщо встановити автоматичний дробовик на вашу турель, яка вже вміє супроводжувати цілі?

Ми не виключаємо можливості використання турелі як такої ППО, але ми, наразі, цього не тестували. Це можливо зробити для знищення дрона, якщо ми його виявили і розуміємо його висоту і траєкторію польоту.

В нас зараз фокус, щоб турель могла ефективно працювати по наземних цілях – перш за все, живій силі супротивника. Ми, все ж, намагаємося допрацювати турель так, щоб вона могла замінити на полі бою саме кулеметника.

Тобто, чи можливо зробити якесь ерзац-ППО на базі нашої турелі? Так, це можливо. Чи будемо ми туди зараз рухатись? Можливо. Поки необхідно розробити систему, яка буде пасивно виявляти повітряні цілі та повідомляти траєкторію їхнього руху.

Зараз у нас пріоритетний напрям в бік збільшення калібру кулемету, щоб можна було працювати не лише по живій силі супротивника, але й по техніці. На сьогодні ми тестуємо Browning 12,7 мм, який теж стоїть на озброєнні Сил оборони України. Також розглядаємо можливість встановлення автоматичного гранатомету MK-19. Відповідно, одразу збільшується тактика застосування наших бойових модулів.

Це робимо на основі відгуків від військових щодо практичного застосування наших виробів. Вони найчастіше працюють по живій силі і по логістичних шляхах, де уражають легкоброньовану техніку.

Тобто, якщо поєднати на позиції ваші турелі, які працюють проти живої сили та легкої техніки, та, умовно, протитанкову "Стугну", то вийде…

Комплексне рішення. Так-так, така й ідея.

А які вже є відгуки саме з фронту щодо застосування турелей у реальних бойових умовах?

Такі відгуки є, але я б хотів спочатку пояснити, як ми взагалі прийшли саме до такої турелі як Wolly. На самому початку, коли ми вже зробили робочу модель, яку багато разів тестували на полігоні за участі військових, ми почали отримувати відгуки з фронту – що практичне залишити, а що ні. І зробили полегшену модель Wolly.

Розробку ми почали рік тому, а вже цього року розробку кодифікували. Тобто, вся розробка з самого початку йшла по відгуках військових. І вже після кодифікації ми віддали готовий виріб військовослужбовцям. Більшість відгуків позитивні, але є й зауваження. Ми вносимо зміни якнайшвидше.

По певним підрозділам є відгук про ефективне застосування та ураження ворога, зокрема з Харківського напрямку, коли росіяни почали там наступати. Є відгуки, що по Wolly запускали FPV-дрони, але змогли вивести її з ладу лише з 4 спроби, скидом з фугасним боєприпасом. Але розрахунок вцілів. Це для нас є дуже важливим показником. Бо наша концепція працює, і показує, що роботизована платформа більш стійка до будь-яких уламків і може бути виведена з ладу лише прямим попаданням.

Ви казали, що отримали код натівського зразку. Тепер ви можете працювати й на міжнародному ринку?

Так, натівського зразку, але працювати ми можемо лише по українському запиту. Ми навіть не говоримо і не думаємо про якийсь експорт, оскільки для нас станом на сьогодні це є "табу". Ми повністю працюємо на забезпечення внутрішнього запиту українських підрозділів.

Чи є у вас в Україні конкуренти, і які у вас переваги на їх тлі?

Звісно, основним конкурентом в Україні в нас є турель "Шабля", яка також має державні контракти. Основна перевага Wolly це вага 30 кілограм проти 54 кг у "Шаблі", та вартість турелі для керування кулеметом, яка дешевша у нас в два рази. Варто зазначити, що "Шабля" також активно застосовується на фронті. Є вже підрозділи, що використовують Wolly та "Шаблю" одночасно. Це конкуренція між виробниками, але задача і ціль у нас з ними однакова – перемога.

Можливо скажете яку частку українського ринку ви займаєте?

Тут є лише мої суб’єктивні висновки, якими б я не хотів ділитися. Додам лише, що конкуренти довше свій виріб розробляли і швидше за нас кодифікувалися. Тому їхніх турелей зараз більше на ринку. Ми лише нещодавно отримали код, проте вже маємо контракти від держави. Це дуже добре, але нам є куди рости. Підтримка держави та фінансування нам "розв’язують руки".

Щодо фінансування – ви починали за власні кошти чи отримали якийсь грант або кредит?

Все починалося з ідеї та з власних ресурсів. Також брали участь у хакатоні ("хакерський марафон" - конкурс, де команди розробників спільно вирішують якісь завдання, - УНІАН), де отримали призові місця. Але до моменту кодифікації виробу ми жодних інвестицій не отримували. Раджу початківцям приймати участь у хакатонах, бо там є грошові винагороди, а головне – твоя робоча модель буде оцінена експертами.

Під робочі моделі вже можна отримувати фінансування. Вже врегульовані всі питання тестування зброї. У країні зараз достатньо програм підтримки стартапів у military tech. Як цілком українських програм, так і з залученням закордонних представників. Якщо у ці двері "стукатися", то тобі відкриють, підкажуть та направлять.

Також BRAVE1- кластер для розвитку військових технологій в Україні - надав нашій компанії велику підтримку в експертизі та випробуваннях на полігонах. Ще є новостворений проєкт "Зброярі", який теж набирає обертів. Подібні проєкти підтримки постійно з’являються нові у кожній галузі. Такі ініціативи підтримує держава – є діалог, є розуміння.

Держава більше допомагає, ніж заважає? Бо відгуки були різні. У тому числі й щодо зайвої бюрократії…

У нашому випадку – так, допомагає. Держава стимулює приватного виробника. Це дуже тішить, насправді, і є закономірним у нинішній ситуації. Всі процеси від ідеї до тестування та кодифікації виробу ми пройшли досить швидко – всього за рік. Ми не стикалися з жодними перепонами з боку держави.

Достатньо лише спілкуватися з військовими, і вони самі направлять розробника. Головне – зацікавити їх у своєму виробі. Всі зацікавлені у тому, щоб ефективне рішення було впроваджене якнайшвидше. Держава у тому числі. Тому в нас бюрократія зайняла мало часу.

Як ви – представник галузі – оцінюєте тренди military tech в Україні та світі? За якими розробками спостерігаєте?

Ми спостерігаємо за загальними тенденціями, але зберігаємо фокус на своєму сегменті. Вважаю, що в українського military tech шалений потенціал, з огляду на те, скільки талановитих команд розробників з’явилося лише за останній рік.

Зараз в Україні цікаво все, що здатне замінити воїна на полі бою – будь-то безпілотник, наземна роботизована платформа або турель. Також важливе все те, що допомагає забрати в оператора або військовослужбовця якійсь об’єм роботи, спростити йому роботу.

Поступово ми й світ йдемо до того, що на полі бою, по співвідношенню, буде більше роботів та дронів, ніж людей. Тому дуже цікавий ШІ як технологія – всі напрями, куди його можна інтегрувати. Бо чим більше на полі бою машин, тим менше гинутимуть люди.

Випробування ШІ-турелей компанії DevDroid на полігоні

І це я кажу з урахуванням того, наскільки швидко в Україні розвивається галузь military tech. Ми вже бачимо, як дрони змінили військові дії. Як дешеві FPV-дрони працюють по супер-дороговартісній техніці росіян, зокрема.

Росіяни теж використовують дрони. Які, на вашу думку, відмінності вітчизняного military tech від російського? Як взагалі нам вдається з ними конкурувати, з огляду на їх гроші та потужності?

Різниця між нашими розробниками та росіянами у тому, що ми це робимо щоб захистити своїх людей та територію, а вони просто хочуть заробити гроші Кремля. В нас набагато більша мотивація. Не хочу казати, що наші розробники більш кмітливі та оригінальні, бо це не дуже конкретні оцінки, але мотивація дає нам робити кращий результат на полі бою за менші гроші. В українських розробників є ідея і дотичність до великої мети – бажання перемогти окупанта.

Що ви можете порадити тим, хто хоче піти у галузь military tech, але поки що не наважується?

Потрібно "горіти" своєю ідеєю, постійно слідкувати за тенденціями у галузі. На шляху реалізації ідеї у робочий виріб стаються різні "моменти" - нестача фінансування, помилки тощо. Але здаватися не потрібно. Бо наполегливість працює.