"Тиранія, яку встановлює Зе-команда, своїм корінням йде в псевдопрофесійне кубло", - Лариса Волошина

"В таких умовах мене дивують навіть не посіпаки узурпатора. Вони просто спіймали тренди та наймаються догодити тирану, знецінюючи його критиків. Всі ці «найвеличніший лідер сучасності», «велике будівництво», «велика деолігархізація» - все це скоріше вказує на розміри та комплекси адресата їх послужливого послання. Просто вони прекрасно зрозуміли правила.

Дивують інші дійові особи цієї тиранії із служивим обличчям. А саме - всі ті, хто всіляко уникає публічної критики тирана та його методів, але не пропускають нагоди присоромити його критиків. З найтяжчих вражень останнього тижня хотіла би відмітити журналістів УП, які досліджують «портрет порохобота», але не взмозі дослідити ті «гучні дурналістські розслідування», до яких вони апелюють. Хоча б на наявність доведених в них фактів. Адже в цьому суть розслідувань, чи не так? В своєму намаганні довести зазамбованість виборців певної політичної сили, журналісти УП навіть не взмозі вловити подібність подачі інформації в «плівках Медведчука» та в «розслідуваннях Шарія», які мали б протверезіти людей, але ні. Хоча в «плівках» та ж сама експресія, перенасиченість гипотизами, теоріями змови та повне ігнорування необхідності їх підтвердження фактами, документами, беззаперечними доказами, як і в пасквілях Шарія. І нікому не спадає на думку питання: якщо форма подачі матеріалу у двох журналістів однакова, то чому один вважається російським пропагандистом, а інших незаангажованим світочам відчизнчної розслідувательської журналістики?

Мене дивує, навіть не те, що хтось видає класичну «жовтуху» за журналістську роботу, і не те, що хтось апелює до цих, прості господі, «розслідувань», як до істини, яку ігнорують «божевільні порохоботи». Мене дивує те, що в країні нема жодного журналістського авторитета, який би ризикнув вказати на неприпустимість підміни практикою маніпуляції суспільною свідомістю таких важливих професійних нависок, як справжній журналістський родслідувптельськиц матеріал.

Тиранія, яку встановлює команда Зеленського своїм корінням уходить в оце от псевдо професійне кубло. Задовго до катастрофи багато хто з них відмовилося від стандартів, та перетягнувши на себе роль «Володаря персня істини» пішов о обслугу до олігархів. А тепер, замість того, щоб висвітлювати дії влади, розмірковувати над можливими наслідками, вони продовжують призначати ворогів. Проблема не в Зеленському, не в Аристовичі та не в Єрмаку з Подоляком, а в тому, що серед притомних нібито громадян ті, хто продовжує прокладати їм шлях досі, попри все вважаються неупередженими арбітрами, до «авторитетної» думки яких варто прислухатися".