Україна в 1/8 Євро-2020 проти непереможних шведів, але Шевченку максимально (не)пощастило - збірна отримала несподіваний козир, - журналіст

"Вони є прикладом для України. Ті ж "синьо-жовті", тільки значно успішніші. Порівняємо хоча б період нашої незалежності. У них 4 потрапляння на Мундіаль (бронза ЧС-1994, далі ще 2 виходи у плей-офф і нарешті чвертьфінал 3 роки тому), 7 пригод на Євро (півфінал 1992, чвертьфінал 2004, зараз ще як мінімум 1/8). У нас 1 Мундіаль (з вершиною у вигляді чвертьфіналу) та третій Чемпіонат Європи, де тільки вперше пройшли стадію групового етапу, та й те українська доля вирішувалася в чужих руках.

Ми і дуже схожі, і кардинально різні. Коли Україна вже гарантує собі прохід далі, вона починає дико чудити. Згадайте наші найбільші успіхи. А конкретно, що ж було далі, відразу після тріумфу: вийшовши на ЧС-2006, команда Блохіна програє Туреччині 0:1 і грає внічию з такими грандами, як Грузія (1:1) та Албанія (2:2). Багато хто до нинішнього Євро любив говорити, що а ось в Шевченка команда не така, в них кращий менталітет, справжні профі. Але куди ж інший: 1:4 від Словаччини після виграшу групи Ліги націй, повний тріумф у групі відбору Євро-2020 над чинними чемпіонами португальцями, а потім відскок 2:2 на полі Сербії, який в останній момент допоміг нам отримати один із найкращих жеребів на турнірі.

А всі ці спаринги проти відвертих аутсайдерів, коли ми ледь вимучуємо перемоги чи програємо Мальті? Обожнюю в таких випадках відмазки: "Результат – не головне, ми щось там награвали чи під навантаженнями були, а всі уроки засвоїли". А потім бачимо такі матчі, як з Австрією – фіаско в одні ворота. І знову про безцінний досвід. Можна ще про втому. І про перегорання. Універсально, на всі часи! Шкода, коли газон в ідеальному стані, а погода максимально сприяє – такі дві прекрасні причини поразок відпадають. Подібні влітання, звісно, мають і нормальне пояснення. Тактичні та стратегічні прорахунки, системний збій, який веде за собою ланцюжок індивідуальних помилок, хибний вибір складу. Але хто ж нам, дурним, пояснювати буде щось більше, ніж загальні фрази?

Гравці збірної та головний тренер предметно вести розмову не хочуть. Тому нам просто пропонують стару альтернативу – треба знову оберігати збірну і дружньо накидатися на всіх, хто не готовий терпіти цю вічну безвідповідальність. Бо якщо хтось, не дай Боже, ще раз покритикує команду Шавченка, вона тут же зламається і програє через це. Слухайте, ну так не буває. Топ-збірні та зіркових гравців у своїх країнах регулярно вщент розносять ЗМІ, експерти та легенди. Якщо ти адекватний класний футболіст, твоя реакція, як в іспанців: 5:0 на фініші групового турніру. Чи як у Нідерландів: 3 перемоги, різниця 8:2, несподівано ефективна гра.

Якщо ти звик перекладати відповідальність на інших, будеш ображатися і писати гнівні пости в соцмережах. А оця вся штучна підтримка в недоречний момент, вічні пошуки виправдань і підбадьорювань потім просто приводять до нових провалів. Вони прекрасно усвідомлюють, що за те нехлюйське ставлення, яке проявляють у матчах без турнірного значення, їх завжди погладять по голівці і виправдають. Тому воно й досі у крові, а потрібно змінити, мабуть, ще кілька поколінь, аби остаточно сформувати нову ментальність.

Інша справа – наші суперники по 1/8 Євро. Товариський це матч чи офіційний, вони з гордістю б'ються за честь своєї країни. Не маючи анітрохи кращого складу чи кадрового потенціалу. Швеція так само могла б стояти і плакати про рівень свого внутрішнього футболу, обмежену кількість виконавців, здатних гідно виступати за збірну, старішання лідерів (36-річний Себ Ларссон досі залишається ключовим гравцем основи, а сама команда є найбільш віковою на Євро-2020 – 29 років і 65 днів у середньому). Натомість вона не намагається вразити світ своєю філософією, від якої віє невиправданою гординею.

Швеція грає в доволі архаїчну схему 4-4-2, не соромиться тотально віддавати м'яч чи трансформуватися у стіну з 6 захисників і щоразу підлаштовуватися під суперника. Коли ти розумієш, що Іспанії чи Франції з тебе не вийде, може, іноді дійсно краще трохи відступитися? Їхнє катеначчо працює дуже успішно. Але й ми так можемо. Парадокс, та найкращі свої матчі за останній рік Україна провела з Іспанією (1:0) та Францією (1:1), де відмовилася від нового модного стилю, але майже ідеально витримувала максимально захисну структуру. Це було дуже схоже на те, як досягає успіху Швеція Янне Андерссона. Далеко не такого крутого гравця, як ідол Мілана Шева. Але тренера, який у середньому набирає більше очок (1,78 за гру, 63 поєдинки на чолі збірної, 52,38% перемог) за Андрія Миколайовича (1,7 за 50 матчів, 48% звитяг).

Ми так боялися цієї непереможної Італії, що потрапили на ще одну безпрограшну армаду з італійськими налаштуваннями, щоправда старішого формату. Шведи другий великий турнір поспіль завершують груповий турнір на 1 місці. На ЧС-2018 випередили Німеччину, дійшли до чвертьфіналу, де поступилися не менш прагматичній Англії (зараз така пара не менш реальна на тій же стадії, але нам ближчі аналогії зі Швейцарією в 1/8 Мундіалю 2006). Через 3 роки на Чемпіонаті Європи обійшли Іспанію та Польщу, якій не допоміг навіть один із найкращих гравців планети. У 2021 році провели 8 матчів, 7 виграли, лише 1 звели до нічиєї. І то, якби вражаючому дриблеру Ісаку трохи більше пощастило, могли й Іспанію прибити. За жалюгідні та антирекордні 15% володіння з 4 ударів створили 1,17 очікуваного гола, що проти 2,35 xG фаворита виглядає цілком пристойно.

Швеція дає нам інший приклад. У 2015 році її молодіжна збірна сенсаційно вперше в історії виграла Євро U-21. З того складу вдалося перенести в головну команду кількох лідерів основи (Лінделоф, Аугустінссон, Ольссон) та важливих гравців ротації (Квайсон, Хеландер). У нас на Євро, яке відбувається у 2021-му, через 2 роки після трумфу на молодіжному Чемпіонаті світу, практично жодного із золотої команди Петракова – номінально лише Денис Попов, який не зіграв ні хвилини та вже покинув табір команди через травму. А ще Андерссон показує Шевченку, що це не так і страшно, а дуже навіть можна, якщо того вимагає сувора тактика: притримати в запасі зірку, яка грає в топ-чемпіонаті (атакувального півзахисника Ювентуса Кулусевскі іноді приносять в жертву заради кращого захисного балансу).

Та при цьому всьому вони справді є, безсумнівно, найкращим з можливих суперників. Насамперед тому, що не люблять високо пресингувати й агресивно душити. Уже не перший рік при системі Шевченка це наша головна проблема. Акуратно виводячи м'яч зі своєї половини через короткий пас, ми виглядаємо переляканими під серйозним тиском і привозимо, привозимо, привозимо, поки не пропустимо і зможемо знову задихати. Суперник не повинен нічого створювати. Більшість моментів і на Євро-2020 ми даруємо йому самі. Втратами біля свого штрафного. Під тиском, який тренерський штаб, працюючи не один рік, досі не навчив обходити.

Самовбивча тактика, яку не можна міняти навіть по ходу тих матчів, коли найбільша запара – ми ж горді, краще програти, ніж визнати, що щось не працює. Опонентам і до воріт Бущана не треба добиратися через усе поле. Це ідеальний, казковий сценарій для таких команд, як Нідерланди чи Австрія (2 з 3 найкращих збірних в Європі за інтенсивністю пресингу, зокрема, високого). Частіше, ніж нас, біля штрафного пресували тільки повних аутсайдерів – Північну Македонію, Словаччину та Фінляндію, які вже встигли вилетіти. Ми стали найгіршими після македонців, проти кого успішно застосовували високий пресинг і повертали собі м'яч. Ніби й нічого нового, але це дуже тривожні цифри. Страшно подумати, як би нас крутила Італія в 1/8...

Зараз же можна знову представити світу якісніший контроль. Лише 4 збірні виявилися гіршими, ніж Швеція, за спробами пресингу в чужій третині поля. Очевидно, на це впливає тактика Андерссона. Навіть зі словаками та поляками його команда з радістю сиділа в низькому блоці та часто підступно закидала вперед дальніми передачами, не помічаючи пасток суперника. Водночас шведи досить гнучно підлаштовуються під суперника. Їхнім коником є вивчення слабких місць опонентів. Тож можна очікувати агресивнішого тиску на українців, які під тиском тримають м'яч на своїй половині гірше за 22 команди на Євро-2020. Але наївно розкриватися вони точно не будуть.

Якщо не вийде повторити нам пекло, можемо вибороти наш шанс. Шведи значно гірше, ніж ми, тиснуть у спробі відібрати м'яч – за успішністю пресинг-дій обходять на турнірі якихось 3 збірні, тоді як ми поступаємося тільки трьом. Найкраще вміють заганяти в кут опорники і номінальний вінгер Ларссон, який також любить зміщуватися в центр. Але й їхні цифри не вражають: від 16 до 23,5 відсотка успішності. Для порівняння Зінченко пресингує з успішністю 36,8%, у Маліновського 31% повернень володіння після тиску, а в Миколенка взагалі – 51,7%.

Навіть інтенсивність єдиноборств у шведів найнижча на цьому Євро (3,9 дуелей, підкатів і перехоплень на хвилину володіння суперника). В українців, яких всі так критикують за погану самовіддачу, цей показник становить 5,1, але яким же різним є підсумковий результат на табло! Скільки б ми не тужилися зі своєю філософією, а Швеція, яка без м'яча 70% часу, віддає на одну передачу більше безпосередньо в околицях штрафної зони суперника. Їхні короткі комбінації мають вбивчий ефект і відлагоджені краще, ніж наші "довгі роздуми". Менше дурних пасів назад і поперек поля, більше конкретики і розуміння, як максимально стрімко зламувати оборону в контратаках і перехідних фазах.

Їхня ефективність а-ля Динамо Луческу жахає, звісно (4 голи з 9 ударів у площину воріт, які принесли 2 перемоги і 1 місце). Однак дуже давно шведи не опинялися у ситуації, де треба відіграватися. Коли пропускали першими чи програвали по ходу матчу (востаннє у 2020-му), незмінно програвали – цей сценарій повторювався 6 матчів поспіль. І в цьому може бути ще один великий шанс! Навіть ми повернули Нідерландам 2 голи, хоча потім усе ж злили 3-й. Та й на стандартах (ще одна велика проблема України) вони на папері не такі грізні, як австрійці. Ба більше – другі найгірші у повітрі. Навіть у Маліновського і компанії подачі йдуть веселіше. Водночас важливо не повторити помилок Польщі, яка збилась на примітив і з 55 флангових подач/прострілів добила до своїх гравців лише 5 разів.

Тому це не лише великий і щасливий шанс для Шевченка, його штабу та підопічних (ми ще й потрапили в ту частину сітки, де немає двох головних фаворитів – Франції та Італії). Це і шалений ризик. Поразка від Швеції може запросто стати ще одною великою ганьбою. Перекреслити всі рештки позитиву минулих років. У нас на пару днів більше для відновлення. Суперник – нелегкий, але найзручніший з можливих. Дуель найстарших проти майже наймолодших, які зараз в оптимальному віці та далеко не такі юні, щоб пробачати їм новий провал. Якщо і тут фізично й тактично не витягнути, треба буде робити масштабні висновки. Виправдання вже не приймаються, їх просто неможливо буде придумати! Другої поспіль поразки від рівного собі суперника не пробачить ніхто. Тільки перемога. Мінімум чвертьфінал. Іншого такого шансу може не бути. "