Україна виробляє унікальні дрони-перехоплювачі, причому не тільки для боротьби з "камікадзе": На що вони здатні й чим відрізняються, - Злий Одесит

Після початку військової операції США та Ізраїлю проти режиму Ірану до України звернулася низка країн із проханням про допомогу в боротьбі з іранськими дронами-камікадзе. Напередодні президент України Володимир Зеленський повідомив, що кілька груп українських військових спеціалістів уже вирушили до Катару, ОАЕ, Саудівської Аравії та на американські бази в Йорданії. Але не менш цікавим залишається питання, а які дрони-перехоплювачі взагалі є в України, в чому їхні відмінності та які найімовірніше рятуватимуть Близький Схід?

Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".

Тема відправлення Україною своїх фахівців і дронів-перехоплювачів викликала у нашому суспільстві бурхливу дискусію, розділивши його на два табори. Одні стверджують, що це підірве обороноздатність країни, коли нам самим не вистачає засобів для перехоплення ворожих цілей, інші ж пояснюють довгострокові перспективи такої допомоги країнам близькосхідного регіону, що тільки позитивно позначиться на оборонних можливостях України.

Але при цьому не береться до уваги важливий аспект. Україна – єдина у світі країна, яка не тільки має унікальний досвід й унікальну технологію боротьби з дронами-камікадзе, але також і одну з найширших номенклатур цих засобів.

Тоді як на слуху у багатьох буквально пара-трійка назв українських зенітних дронів, насправді їх значно більше і в кожного свої особливості, характеристики, функціонал застосування.

Дивно те, що досвід України в реальній війні не є таємною інформацією й регулярно обговорюється у відкритих джерелах, на міжнародних форумах, самітах, конференціях, а аналітики багатьох країн зробили собі кар'єру на аналізі розвитку технологій у рамках нинішнього конфлікту. Але водночас жодна країна до пуття не реалізувала найнеобхідніші рішення для свого захисту з урахуванням українського досвіду і, фактично, сучасних реалій.

Як то кажуть, поки грім не вдарить... І ось це сталося.

Українські дрони-перехоплювачі

На сьогодні в Україні виробляють понад десяток видів дронів-перехоплювачів, що відрізняються ціною, характеристиками та функціоналом. У них різні швидкості, різні граничні висоти, різна дальність перехоплення, а також різні принципи перехоплення та управління.

Умовно всі дрони-перехоплювачі можна об'єднати в групу ближнього радіуса дії ППО, що оперує в межах середньої дальності 20 кілометрів. Висота – середня межа 5 тис. метрів. Середня швидкість – 300 км/год.

Найвідоміші українські дрони-перехоплювачі – це STING і P1-SUN. І на цьому прикладі якраз відчувається невелика, але все ж різниця функціоналу, на перший погляд, практично однакових засобів перехоплення.

STING має швидкість до 250 км/год і дальність оперування до 15 км з управлінням по каналу оператора.

Він може перехоплювати практично весь спектр малогабаритних повітряних цілей, але найліпше й найефективніше працює по розвідувальних дронах типу Орлан-10.

P1-SUN – швидкість сягає 300 і навіть 350 км/год, максимальний радіус перехоплення від 15 до 23 км, а управління може здійснюватися як оператором по відеоканалу, так і в режимі напівавтономного наведення. Такі засоби перехоплення застосовуються для швидкого реагування на загрози типу Shahed-136 і можуть перехоплювати за певних умов навіть реактивні цілі. У теорії – навіть вертольоти.

Мало коли згадують ODIN Win_Hit, хоча його концепція запуску як з наземного мобільного комплексу, в переносному форматі, а також з повітряного носія – за умови можливості автономного управління, причому на швидкості 300 км/год, робить цей засіб вельми серйозним контраргументом ворожому терору.

Але якщо говорити про швидкісні характеристики, то безумовними лідерами є перехоплювачі літакового типу, швидкість яких досягає 450 км/год. А це перетворює такого типу дрон на мініракету, що становить небезпеку для практично всієї вертолітної техніки противника, а не тільки для їхнього дронового авіапарку.

Щодо рекордсменів за швидкістю серед дронів-перехоплювачів не літакового типу, то на сьогодні це WIY STRILA – 350 км/год. Однак, мінус цього дрона – обмеження по висоті 4 км і відносно малий радіус дії до 14 км. Маючи рекорд в одній характеристиці, отримуєш обмеження по іншій?

Zerov-8 – має систему виявлення і супроводу цілі (TFL Anti-Shahed), засновану на штучному інтелекті. Це дає змогу здійснювати автономний пошук цілі й автоматичне наведення – за нормальних погодних умов на відстані до 1 кілометра, а за складних метеоумов – до 300 метрів.

Octopus – має можливість встановлення сіткового захоплення, а Bulava має потужну бойову частину в порівнянні з іншими аналогами тощо.

Ось про це я і говорю. Безліч різної продукції – зі своєю специфікою застосування, ціновою категорією і, що також важливо, налагодженим масовим, серійним виробництвом або такою, що тільки починає постачатися у війська.

Які саме дрони поїдуть на Близький Схід

На мій погляд, перевагу буде віддано саме тим дронам-перехоплювачам, виробництво яких налагоджене настільки, щоб можна було відправляти партії без затримок і обмежень для внутрішніх потреб України. І в тому, які першими з'являться на близькосхідному плацдармі, я навіть не сумніваюся, але тут є й низка інших нюансів.

На першому етапі навчання операторів близькосхідних країн бажана уніфікація продукції, один-два типи дронів-перехоплювачів. За різноманітності типів, характеристик і функціоналу – навчання відбуватиметься довше й менш результативно.

З іншого боку, якщо українські дрони себе добре проявлять у питаннях захисту повітряного простору над країнами Близького Сходу (а я в цьому навіть не сумніваюся), то це може породити не тільки зацікавленість цих країн в інвестиціях в таке виробництво в Україні, а й створення конкуренції.

Менталітет Близького Сходу наступний: що є в сусіда – хочу собі схоже, але інше й краще. Тому, якщо одна країна собі поставить на озброєння STING чи P1-SUN, то цілком ймовірно, що інша зацікавиться WIY STRILA, а третя захоче собі потужну Bulava тощо. А все це інвестиції, перспективи розвитку і масштабування виробництва.

Джерело