"Україні не вдасться проскочити "між крапельками", навіть якщо залучити до переговорів Кравчука", - Портников

"Ще недавно можна було стверджувати, що Кремль зацікавлений у послабленні і навіть усуненні незговірливого Олександра Лукашенка, а у США і ЄС підтримують “останнього диктатора Європи” заради збереження білоруського суверенітету. Але коли почалися масові протести проти фальсифікації виборів президента країни, на перший план вийшли справжні інтереси, а не миттєвий політичний розрахунок", - пише оглядач Віталій Портников у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Для Кремля є важливим, щоб диктатор переміг, а народ програв - а з поглинанням Білорусі Путін розбереться потім. І це логічно: будь-яка народна перемога ставить під сумнів майбутнє самого Путіна, якому рано чи пізно доведеться зіткнутися із народним повстанням проти свого корумпованого і некомпетентного режиму. Путіну доведеться топити Росію в крові і йому важливо, щоб до нього це зробив Лукашенко. Щоб пострадянським рабам було ясно: бунтувати проти господарів є небезпечним і безперспективним. Ось чому Путін так ненавидить Україну. Ось чому він так боявся Майдану. І ось чому ніяких домовленостей з ним не буде не тільки у білоруському, а й в українському питанні.

Ще вчора у Києві могли розраховувати, що знайдуть рецепт заморозки конфлікту на Донбасі за допомогою західного впливу. Що Путіну захочеться послабити санкції, “перестати стріляти”, знову стати шановним членом міжнародного співтовариства, спілкуватися з Меркель і Макроном без постійних згадок війни на Донбасі.

Ну що ж, Путін вже спілкується з Меркель і Макроном без згадок війни на Донбасі - він говорить з ними про повстання в Білорусі! І сторони займають діаметрально протилежні позиції - а значить, будуть намагатися послабити можливості опонента. Так було і так буде. В Ірані, Сирії, Україні, а тепер в Білорусі виявляються різними не інтереси, а цінності. Заходу є важливою демократія. Путіну потрібна влада. Захід не боїться конкуренції. Для Путіна конкуренція - це смерть. І те, що я пишу ці рядки на тлі повідомлень про таємниче отруєння опозиційного російського політика Олексія Навального - очевидне підтвердження цієї тези.

Україні не вдасться проскочити “між крапельками”, навіть якщо залучити до цього маршруту самого Леоніда Кравчука. Не вдасться тому, що будь-яке зіткнення цінностей демократії і диктатури неминуче призводить до протистояння. Нам просто потрібно вибрати, на чиєму ми боці і не домовлятися, а чинити опір. Опиратися зовсім не тому, що домовлятися погано. А тому, що домовитися не вийде".