"У Кремлі готові на обопільне припинення вогню з Києвом як центром "несправжньої України", - Голобуцький

--

"На Украине остались силы, которым не нравится нынешний киевский режим, очевидно, что часть этих сил, пусть небольшая, до сих пор находится в Киеве, часть — за его пределами. Кто-то из них в России. К примеру, Виктор Медведчук как раз относится к таким силам, у него есть свои сторонники, пусть их и не так много, как хотелось бы. Разумеется, [Россия сможет начать переговоры с этими силами только после достижения целей спецоперации]".

--

Пєсков назвав конкретно Медведчука як одну з найочевидніших "сил за межами Києва", з якою РФ "вестиме переговори", причому "після досягнення цілей СВО".

Ця заява цілком може бути прочитана в доволі оригінальний спосіб. Є шанс, що в Кремлі обмірковують варіант "як оголосити СВО виграною за наявної розстановки сил".

Схема насправді нескладна:

1. Береться Донбабве + досі окуповані терени + Крим. Якщо ситуація буде геть невесела, то ще й прикордонні регіони (т.зв."Стара Україна" - все, що належало нам історично: Білгородщина, Брянщина, Вороніжчина, Курщина, Ростов і навіть Кубань - міст же є з Криму, сполучення є). Путін за наявних суворих тенденцій може кинути і таке з барського плеча.

2. От це от все оголошується "Справжньою Україною, правонаступницею УРСР". Зі столицею десь в Донецьку, Сімферополі, Курську, Ростові чи навіть Краснодарі.

3. З цією "справжньою новітньою УРСР" проводяться переговори, референдуми, ще яка хрінь для хоч тупої, але легітимізації бодай для внутрішньої аудиторії.

4. Обирається/ призначається "легітимний представник інтересів Нової України, якому делегував владу народ цих територій" - от тут якраз знадобиться Медведчук чи будь-хто з тих, про кого обтічно говорив Пєсков як про "невдоволених київським режимом, з якими ми готові вести переговори". Тобто, такий зіцголова.

5. Залучаються всі лярви всередині України і втікачі (той же Мішин чи котрий Мураєв, Кива) для озвучення тез "цілі СВО досягнуто, Росія Перемогла, Донбас звільнено, Україна (тільки "Справжня") демілітаризована, денацифікована і тепер знов дружня для РФ"!

Підсумок: На реалізацію такого фінта вухами ресурсів насправді практично не треба - тільки нахабство і фахівці (які в Кремля досі є).

І от з цього плацдарму Кремль вже може вимагати переговорів: зі "Справжньою Україною" вони, типу, вже й так замирились, Донбас звільнили - і не хочуть більше безсенсових смертей, тому готові на обопільне припинення вогню з Києвом як центром "несправжньої України".

В такий спосіб, теоретично, може видатись, що реалізація плану "Дві Кореї" дуже легка й доступна. Взагалі ідеальний вихід для всіх практично (якби не НАТО, не ЗСУ і не зброя, звісно, - і не готовність кожного українця власноруч різати окупантів, бо так належить).

Тому зараз тій же СБУ та іншим спецслужбам, якщо вже з боку Кремля пішли такі натяки, варто зосередити дуже прискіпливу увагу на тих паскудах, що досі "в Києві", як зауважив Пєсков. Я і про політиків, і про ексчиновників, і про колишніх членів ОПЗЖ, і про журналістів, політичних та економічних експертів з медведчуківського пулу...

Вся ця шобла на кшталт Руслана Бортника з УІАМП чи Кирила Молчанова має зараз як мінімум бути під максимальним наглядом, а оптимально - під жорстким пресингом спецслужб. Щоб не мали змоги ні писку видати за сигналом московських замовників.

Бо навіть кілька слабких голосів звідси, що пробуватимуть легітимізувати "іншу, справжню Україну з центром в Донецьку/Сімферополі/ Брянську/ Краснодарі" - що "люди мають право на власний вибір", "це теж українці" та решта маячні - помітно ускладнить задачі і умови роботи наших спецслужб, дипломатів, влади, навіть ЗСУ. Тож давити їх слід завчасно, масово, синхронно і організовано. Не допускаючи спокійного виїзду за кордон".