
Палеонтологи дослідили викопні рештки незвичайного верблюда, який мешкав на території Північної Америки приблизно 13 мільйонів років тому. Тварина мала довгу шию, струнке тіло та великі вигнуті ікла завдовжки майже п'ять сантиметрів. Через незвичайну будову зубів її назвали Vampyrocamelus welshi — «верблюд-вампір», передають Патріоти України.
За припущеннями науковців, зовні ця істота могла нагадувати жирафу, але мала значно небезпечніший вигляд. Її гострі зуби могли слугувати зброєю під час сутичок із суперниками або захистом від хижаків. Про відкриття повідомляє Science із посиланням на дослідження, яке планують опублікувати у виданні New Mexico Museum of Natural History and Science Bulletins.
Як знайшли загадкового верблюда-вампіра
Викопні рештки незвичайної тварини зберігалися в колекції американського палеонтолога Чайлдса Фріка. Понад сто років тому він почав збирати скам'янілості стародавніх ссавців, а згодом його зібрання перетворилося на одну з великих палеонтологічних колекцій.
У 1970-х роках понад 200 тисяч викопних решток ссавців із колекції Фріка перевезли з Розлін-Гарбора на Лонг-Айленді до Американського музею природничої історії в Нью-Йорку.
Масштаби зібрання вражають навіть досвідчених дослідників. За словами палеонтолога Каліфорнійського державного політехнічного університету Дональда Протеро, сховища музею займають сім поверхів, кожен із яких за площею можна порівняти з футбольним полем. Лише на одному поверсі зберігається приблизно 20 тисяч зразків давніх верблюдів.
Протеро почав вивчати колекцію ще 1982 року. Разом із колегами він працював над комплексним дослідженням різноманіття вимерлих північноамериканських верблюдів.
Особливу увагу науковців привернули черепи та кістки кінцівок тварини, рештки якої знаходили переважно на території сучасних штатів Техас і Оклахома.
Раніше співробітники Фріка неофіційно називали її Machaerocamelus, тобто «верблюд-кинджал». Проте окремого наукового опису та класифікації цей вид так і не отримав.
Після детального вивчення анатомії та порівняння з іншими викопними верблюдами дослідники дійшли висновку, що йдеться про представника окремого роду вимерлої еволюційної лінії довгошиїх і довгоногих тварин. Йому дали назву Vampyrocamelus welshi.
П'ятисантиметрові ікла та зуби, схожі на леза
Найбільше палеонтологів здивувала будова зубів цієї тварини. Самці Vampyrocamelus мали пару великих вигнутих передніх зубів, кожен із яких сягав майже п'яти сантиметрів завдовжки.
За словами Дональда Протеро, ці ікла більше нагадували гострі ножі або леза, ніж звичайні загострені зуби. Крім того, незвичайну форму мали й премоляри — малі кутні зуби. Вони також були схожі на леза, фактично утворюючи ще одну пару небезпечних зубів.
Палеонтологиня Крістін Вотмор з Університету Південної Каліфорнії назвала цю тварину унікальним представником родини верблюдових.
«Це, безумовно, унікальний представник родини верблюдових», — зазначила дослідниця.
Водночас залишається питання, навіщо травоїдній тварині були потрібні настільки великі та гострі ікла. Науковці розглядають кілька можливих пояснень.
Для чого травоїдному верблюду були потрібні ікла
Одна з гіпотез пов'язана із захистом від хижаків. Приблизно 15–7 мільйонів років тому на території Північної Америки мешкали великі хижі котячі, які могли становити серйозну загрозу для давніх верблюдів.
За такого сценарію гострі ікла могли допомагати тварині оборонятися від нападників. Однак поки що це лише припущення.
Крістін Вотмор звертає увагу на те, що мікроскопічні сліди зношування на зубах можуть дати додаткову інформацію про їхнє призначення. Дослідження таких слідів потенційно допоможе встановити, чи використовувалися ікла для боротьби, харчування або інших потреб.
Інша версія стосується поведінки самців під час шлюбного періоду. Співавторка дослідження Кетрін Марріотт із Американського музею природничої історії припускає, що великі зуби могли бути інструментом боротьби за самиць.
«Можливо, вони використовували ікла, щоб приваблювати самиць, адже в самиць цих зубів не було», — пояснила палеонтологиня.
Ця гіпотеза узгоджується з поведінкою сучасних верблюдів: самці й нині можуть кусати один одного під час сутичок за право спаровуватися. Тож незвичайні ікла їхнього давнього родича могли бути своєрідною зброєю у внутрішньовидовій конкуренції.
Північна Америка колись була краєм верблюдів
Сьогодні родина верблюдових представлена порівняно невеликою кількістю видів. До неї належать верблюди, лами й альпаки, які мешкають у посушливих регіонах Африки та Азії, а також у гірських районах Південної Америки.
Однак історія цієї групи тварин значно давніша і географічно зовсім інша. Перші верблюди з'явилися приблизно 46 мільйонів років тому саме в Північній Америці. Згодом вони стали надзвичайно різноманітною групою, представники якої відрізнялися розмірами, будовою тіла та способом життя.
Деякі давні верблюди були легкими й швидкими, нагадували сучасних антилоп і мали зріст менш як один метр. Інші, навпаки, виростали до гігантських розмірів. Наприклад, Megacamelus міг сягати приблизно чотирьох метрів заввишки в холці — тобто був завбільшки зі слона.
Vampyrocamelus, імовірно, займав іншу екологічну нішу. Завдяки довгій шиї він міг діставати рослинність на значній висоті, нагадуючи за способом живлення сучасних жирафів.
За словами Протеро, різні види давніх верблюдів нерідко мешкали на одній території одночасно. Наприклад, у деяких кар'єрах штату Небраска дослідники знаходять рештки одразу семи-восьми різних видів.
«У Небрасці є кар'єри, де ми знаходимо 7 або 8 різних видів верблюдів в одній і тій самій ямі», — розповів науковець.
Таким чином, нове дослідження допомагає краще зрозуміти еволюцію верблюдових і показує, наскільки різноманітними були ці тварини мільйони років тому. А незвичайний Vampyrocamelus welshi став ще одним свідченням того, що доісторична фауна Північної Америки була значно багатшою та химернішою, ніж можна уявити за сучасними видами.
Палеонтологи дослідили викопні рештки незвичайного верблюда, який мешкав на території Північної Америки приблизно 13 мільйонів років тому. Тварина мала довгу шию, струнке тіло та великі вигнуті ікла завдовжки майже п'ять сантиметрів. Через незвичайну б...
Вимоги до страхового стажу для виходу на пенсію в Україні продовжують зростати. Через поступове впровадження пенсійної реформи з 1 січня 2027 року українцям знову доведеться накопичити на рік більше офіційного стажу, щоб вийти на заслужений відпочинок ...