"В усьому світі й в усі часи здача у полон за безвихідної ситуації вважалася прийнятною, але росіяни продовжують розстрілювати своїх, щоб не здалися", - журналіст

"У Третій штурмовій бригаді ЗСУ розповідають, що під час визволення Андріївки командування противника віддало наказ відкрити вогонь по власним військам, аби попередити їхню масову здачу в полон. І це варварство, люди", - пише журналіст Павло Бондаренко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"В усьому світі й в усі часи здача у полон за безвихідної ситуації вважалася прийнятною і не несла ані юридичного покарання, ані навіть морального осуду. Існувала навіть процедура почесної капітуляції із збереженням прапорів, а іноді й озброєння переможеною стороною. А тут... А тут дикість страшна.

Колись в історії людства застосовувалася т. з. децимація, страта кожного десятого з підрозділу. Вигадали таке покарання давні римляни понад дві тисячі років тому. Але його застосовували вкрай рідко і то не за здачу у полон, а за бунт, втрату прапора або дезертирство.

Децимацію практикували монголи в імперії Чингісхана. Але й тут немає відомостей, що вона стосувалася питання здачі у полон. Там карали за відступ без наказу.

Мало кому відомо, що у новітній час децимацію застосовували лише в одній армії – у Червоній Армії під час громадянської війни у Росії 1918-1921 років. Таке покарання вигадав Лейба Бронштейн (Троцький) за гарячої підтримки Володимира Ульянова (Леніна). Але вона теж стосувалася підрозділів, які відступали без відповідного наказу.

Щось подібне до того, що зараз практикується у "другій армії світу" було під час Другої світової війни в РСЧА за наказу Сталіна. Про загороджувальні загони чули, напевне всі. Тоді комісари теж розстрілювали тих, хто намагався здатися у полон. Кремлівські вожді вимагали від червоноармійців битися до останнього, а останній набій залишати для себе.

Якось голова Червоного Хреста запропонував Сталіну опіку над радянськими полоненими, але той відмовив: "Радянських військовополонених не існує. Радянські солдати воюють на смерть. Якщо ж вони обирають долю військовополонених, то автоматично виключаються з радянського суспільства".

І ось це варварство практикують російські офіцери у ХХІ столітті. У цілковитій відповідності до завітів маніяків типу Леніна, Троцького, Свердлова, Сталіна, Орджонікідзе...

Як там співається в їхніх піснях? "Как упоительны в россии вечера... и хруст французской булки... офицеры, россияне... и чтоб ни было есть, она, есть офицерская честь...".