Вдосконалюємо свою солов'їну: Добірка слів від Івана Франка - і тих, що на слуху, і добряче забутих

Деякі цілком звичні наразі українські слова колись були новотворами, запровадженими плеядою вітчизняних літераторів. Серед тих, хто активно "кував" нову українську лексику, був і Іван Франко.

"Привид", "отвір", "проблиск", "свідоцтво" – що спільного між цими словами? Усі вони належать до так званих "кованих слів", які пов’язують із мовотворчістю Івана Франка, розповідаємо з посиланням на популяризатора мови, музиканта Рамі Аль Шаєра.

Наприкінці XIX – на початку XX століття українській літературній мові доводилося активно розширювати словниковий запас, адже вона мала обслуговувати не лише побутове спілкування, а й науку, культуру, публіцистику та інші сфери.

Так виникали "ковані слова" – авторські новотвори, створені українськими письменниками та діячами культури. Іван Франко був одним із найактивніших учасників цього процесу. Існує навіть "Словник з творів Івана Франка", у якому чимало слів і значення яких ми уже й не знаємо.

Серед слів, які дослідники пов’язують із Франком, називають:

• "леніти" – хотіти, бажати леліяти;
• "багателізува́ти" – не надавати значення, нехтувати;
• "ла́тво/лацно" – легко, добре чи зручно;
• "макулар" – чернетка, нотатка;
• "павзува́ти" – робити перерву в заняттях;
• "парапля" – парасолька;
• "сажавка" – маленький ставок;
• "двигнення" – піднесення;
• "жа́сний, же́сний – страшний, жахливий;
• "магаго́ні" – меблі з червоного дерева.

А безпосередньо, до слів вигаданих письменником, відносять:

• Чинник
• Привід
• Отвір,
• Свідоцтво
• Взаємини
• Проблиск
• Привід
• Поступ
• Невпинний
• Поступ
• Невпинний
• Проблиск
• Привід
• Припис
• Недвижно
• Прямовисно
• Пречудовий.

Сьогодні одні слова уже забуті, а до інших так звикли, що важко повірити, ніби колись вони були новими й незвичними.

Водночас важливо уточнити: не варто розуміти це як буквальне "Франко одного дня придумав слово, якого ніхто до нього не знав". Ідеться про слова, які мовознавці традиційно зараховують до "кованих" і пов’язують із творчістю Франка. Деякі з них він міг творити сам, а деякі – активно вводити в літературний ужиток або закріплювати у своїх текстах.

Франко взагалі вважав, що українська мова має розвиватися і бути здатною передавати складні наукові, суспільні та культурні поняття. Саме тому він не боявся мовотворчих експериментів.