Вони могли бути прототипами героїв п'єси Шекспіра: Зворушлива історія кохання львівських Ромео і Джульєтти

Історія двох закоханих зі Львова – українки Пелагії й італійця Ромуальдо Мікелліні, що трагічно завершилась у 1524 році, свідчить, що для справжнього почуття не існує перепон. Ромуальдо та Пелагію вважають прототипами героїв п’єси Вільяма Шекспіра Ромео та Джульєтти. Патріоти України пропонують дізнатися більше про історію кохання українки й італійця, яка, ймовірно, лягла в основу всесвітньо відомої п’єси Вільяма Шекспіра.

Чому родини були проти кохання Ромуальдо та Пелагії

Як пише сайт "Фотографії старого Львова", на околиці середньовічного Львова існувало Краківське передмістя, в якому з давніх часів проживали представники різних народів: євреї, татари, греки, німці, українці й італійці.

Зокрема, поруч мешкали дві родини – українського ремісника та італійського виноторговця. Вони були добрими сусідами і мали дітей майже одноліток: в українській сім’ї зростала дівчинка Пелагія, а в італійський хлопчик Ромуальдо (Ромео). Діти стали друзями, а з роками їхня дружба переросла у справжнє кохання.

Ромуальдо й Пелагія заприсяглися одне одному у вічному коханні. Але батьки були проти їхнього одруження. Річ у тім, що в той час існувала категорична заборона, аж до смертної кари, за намір шлюбу між представниками різних конфесій. Відтак колишні добрі сусіди, православні українці та католики Мікелліні, перетворилися на ворогів. Виноторговець вирішив відправити Ромуальдо із караваном до Італії, сподіваючись, що під час довгої подорожі той відмовиться від свого кохання.

Навесні 1524 року у Львові спалахнула епідемія чуми. Повернувшись з Італії, Ромео дізнався, що його кохана Пелагія захворіла. У той час хворих на цю недугу вивозили подалі від міських мурів і залишали в саду (неподалік нинішнього ринку "Краківський"), де ними опікувалися монахи. Там і знайшов свою кохану Ромуальдо. Попри вмовляння родини, яка благала його не ризикувати своїм життям, він залишився із Пелагією, сподіваючись, що зможе врятувати її від смерті. Однак через декілька днів дівчина померла на руках коханого. Пелагію поховали на кладовищі біля церкви Благовіщення, яка в той час розташовувалась на сучасній вулиці Городоцькій.

А через декілька днів помер і Ромуальдо. Вмираючи, він попросив родину поховати його на цвинтарі костелу Святого Станіслава, який у той час був розміщувався неподалік кладовища, де спочила Пелагія. Цвинтарі розділяла тільки стіна. Знаючи, що кохана похована під стіною, юнак прохав свою родину, щоб його могила теж була під стіною та щоб на обох могилах були однакові надгробки і на кожному із них були вибиті два серця, з’єднані листям лавру.

Безутішні родини, які втратили своїх дітей, примирилися і виконали останню волю Ромео, відтворивши на надгробках напис із вірша львівського поета Шимона Шимоновича: "Що любов сполучить – і смерть не розлучить".

Чи є зв’язок між львівськими закоханими й п’єсою Шекспіра

До появи шекспірівської трагедії "Ромео і Джульєтта" було написано чимало творів на цей популярний сюжет. Тож що стало безпосереднім джерелом для автора – достеменно невідомо. Однак залишається фактом, що саме історія закоханої пари юних веронців, написана Вільямом Шекспіром близько 1595 року, здобула всесвітню славу.

Трагедія Ромео та Джульєтти викликала великий інтерес у найрізноманітніших видах мистецтва. За мотивами шекспірівської п’єси знімають фільми, ставлять опери, балети, мюзикли, вистави.

Згідно з переказами, після смерті Ромуальда його друзі вирушили з торговим караваном в Італію, де розповідали знайомим про романтичне кохання та трагічну долю закоханих. Італійці, вражені незвичайною історією, доповнили її новими подробицями й включили до циклу своїх новел. Подейкують, що згодом одна з них потрапила на очі Вільяму Шекспіру.

Книга про львівське кохання

Легенду про кохання Ромуальдо й Пелагії підтвердив у своєму латиномовному рукописі Leopolis Triplex (Потрійний Львів) історик і поет Бартоломей Зиморович, який із 1648 по 1668 був бургомістром Львова.

Маючи доступ до архівів та вивчаючи старовині документи, він знайшов свідчення того, що на початку XVI століття у Львові дійсно проживала родина італійця Мікелліні, та про трагічне кохання Ромуальдо та Пелагії. Зиморович віднайшов могили закоханих, переписав написи на надгробках і, повернувшись до магістрату, вніс опис у свій рукопис.

Усе, що відбувалось найцікавішого у Львові у 1593-1594 роках, можна прочитати у книжці Ілька Лемка "Кохання і смерть". Як пише Радіо Свобода, це перший історичний роман, написаний на реальних фактах. Ілько Лемко називає це львівське кохання феноменальним: "Навіть хроніст Бартоломей Зиморович описав цю історію, він наголосив, що батьки просили молодого чоловіка не бути поруч з їхньою донькою, бо хотіли для нього щастя, оскільки він ще молодий і влаштує своє життя, але він не уявляв своє життя без Пелагії".

Львовознавець каже, що Львів, як і Верона, має право стати містом закоханих, а до місця, де були поховані Пелагія і Мікелліні (хоча могили не збереглись, але місце відоме) могли б приходити закохані пари.

Фонтан закоханих у Львові

У травні 2013 року навпроти готелю "Львів", у сквері на проспекті Чорновола, відкрили пам’ятник-фонтан, що уособлює історію кохання Ромуальдо й Пелагії, яке зародилося 500 років тому. Автором проєкту виступив скульптор Мирослав Гоза. І сьогодні це місце нагадує: що любов з’єднає – і смерть не здолає.