"Захищати Францію зі зброєю в руках готові лише 18% французів. Якщо ж вони підтримують Ле Пен, то напевно підтримують і її курс на зближення з Москвою", - Олена Кудренко

"Не впевнена, що французи взагалі здатні щось таке забезпечити для своєї безпеки - судячи з того, що готові забруднити себе співпрацею з Путіним. Тим паче Ле Пен - виглядає в цій шахматній партії як наївний маленький пішак, який думає, що з Путіним взагалі можна співпрацювати, при цьому забрати Францію з НАТО, і за кінцевим рахунком не програти. А Олаф Шольц своєю обережністю щодо допомоги Україні ризикує одного разу віддати свою країну росіянам, як Лукашенко - Білорусь.

В Німеччині, за відкритими даними, проживає від 3 і більше мільйонів російськомовних мешканців, переважна більшість яких саме росіяни. Знаходжу інформацію, що в 2020 році їх в Німеччині було навіть біля 5 мільйонів. За давньою звичкою росіян вони свій "русскій мір" везуть за собою. Везуть не тільки в Європу - а й через Мексику до США. І коли когось з них туди не пускають, можна побачити відео, як воні гірко плачуть. А справа в тому, що є історичні паралелі, є чиясь здатність робити вчасні висновки з того, як росія поводить себе з іншими народами.

Так, є така справа, що німці та французи не потребують нашої критики та самі в своїх країнах господарі. Беззаперечно. І я прихильниця вдячності за те, що дали. Вдячності без перебільшення, з самоповагою. Але коли мова йде про далекоглядність, то є дійсно сильні приклади - американці, британці, поляки, литовці, шведи, фіни...

Хтось є стратегом і діє жорстко та впевнено. Хтось діє на випередження. Хтось має почуття самозбереження. Хтось вчасно вчиться на прикладі України. Комусь не треба повторювати двічі. І такі народи будуть сильнішими та матимуть стратегічну перевагу - на відміну від німців та французів, які цього почуття самозбереження не мають. Ну вочевидь же не мають!

Більш далекоглядні країни розуміють, що тепер співпраця саме з Україною має свої переваги. Пам'ятаєте, як росіяни порівнювали нас с афганцями, які бігли по летовищу та чіплялись за останній американський літак? Можливо, таке порівняння допускали не тільки росіяни, але як же вони всі помилилися! Заклеювати російський триколор на номерах автівки, десь в Європі та Америці, щоб не спалили чи побили, українськими кольорами - це перемога росіян? Розвінчання міфів про непереможність російської армії - це хіба перемога росіян? Виправдання своєї військової неспроможності в Україні начебто тим, що вони "в одіночку воюют со всєм НАТО" - це хіба перемога Росії?

А країна, яка довела свою боєздатність та силу волі, має шалені перспективи. У нас для цього є все: власні газові родовища. Вміння будувати літаки й кораблі. Вміння воювати - та ще й яке! За даними львівської таможні (зараз не буду писати про її дії щодо гуманітарки, хай про це напишуть ті, хто знає більше) - в квітні українців до України щоденно стало повертатися більше, ніж виїзджати. Наші люди різні, але більшість не сідає на шию європейцям. Знаю приклади, коли люди вивезли родини до Польші за свій кошт, не звертаючись по допомогу поляків взагалі, бо соромно. Бо мають можливість допомогти собі самі - самі й допомогають. Мають можливість відмовитись від безкоштовних продуктових наборів тощо - відмовляються. Мають можливість сплачувати оренду житла - сплачують. А при першій можливості повертаються додому і ті, хто з грошима, і ті хто без. Бо з самого початку розуміли, де їх рідний дім. Тому й тут порівняння з деякими біженцями з інших куточків світу - як-то кажуть, "мимо". Вибачте за русизми.

Не планувати співпрацю з такою нацією - не сказати, що смерті подібно, але щось таке. Які такі союзи з росією проти Китаю, якщо росія не те що з НАТО - з Україною воювати не вміє? А в плані здатності порозумітися та налагодити економічну співпрацю ми дійсно кращі за сусіднє з нами болото, бо не прийдемо вбивати, "якщо що".