"Жест доброї волі" окупантів. Звідки можуть втекти росіяни?

Станом на липень 2023 року російські окупанти захопили приблизно 60% Запорізької області, 50% – Донецької області, майже вся Луганщина та лівий берег Херсонщини.

Після швидкої деокупації Харківщини й частини Херсонської області ЗСУ створили передумови для подальшої успішної деокупації українських територій.

Перші у списку деокупації – Мелітополь та Бердянськ

Бердянськ – це глибоководний порт, а відповідно, військово-морська база й основна локація окупаційної армії, якою здійснюється забезпечення російського контингенту не тільки на цю область, але й з подальшою передислокацією по декількох напрямках.

Наразі російські військові в авральному порядку будують фортифікаційні споруди навколо аеродрому в тимчасово окупованому Бердянську, риють окопи та облаштовують позиції для бронетехніки. Вони намагаються створити додаткові лінії оборони й безпосередньо йдеться про інженерні споруди в самих містах. І в Мелітополі, і в Бердянську. Розглядають можливість вуличних боїв як стримуючий фактор просування Збройних сил України.

Але, незважаючи на всі зусилля окупантів, звільнення Бердянську є вирішенням питання деокупації Азовського моря та перетворення його з виключно російського на українсько-російське.

Речник Об’єднаного пресцентру Сил оборони Таврійського напрямку Валерій Шершень наголосив, що очевидною стратегічною метою ЗСУ є деокупація українських земель на півдні та вихід до узбережжя Азовського моря. Тому першочерговим завданням є знищення потенціалу ворога на цьому напрямку.

"Можна говорити про те, що Бердянськ та Мелітополь вже не вважаються тилом російських військ. Мабуть, усі прекрасно розуміють, чому від початку просування наших військ на південь, від початку ведення наступальних дій, від початку нашого контрнаступу вектори просування стали називати Бердянський та Мелітопольський", – заявив Шершень.

Ворог розуміє, що саме ці міста потраплять під удар ЗСУ, тому стягують на цьому напрямку додаткові резерви та важку армійську техніку.

Росія побоюється наступу на Запорізькому напрямку

За інформацією британської розвідки, Росія побоюється великих наступальних дій на Запорізькому напрямку. "Великий український прорив на Запоріжжі серйозно взяв би під сумнів життєздатність російського сухопутного коридору, що з’єднує Ростовську область Росії та Крим", – інформує Міноборони Британії з посиланням на свою розвідку.

Своєю чергою представники МОУ повідомляють про переміщення противником своїх найбільш боєздатних частин із Херсонського напрямку на Запорізький – це насамперед підрозділи морської піхоти, Повітряно-десантних військ та 49-ї армії.

Крім того, на Запорізький напрямок у район Оріхова перекинуто підрозділи 22-ї та 45-ї бригад спецпризначення, плюс підрозділи 291-го мотострілецького полку.

Вугледар

Відстань від Вугледара до Волновахи, а це ключовий транспортний хаб окупантів, приблизно до 40 кілометрів. Залізниця використовується окупантами для перевезення особового складу, важкої техніки, паливно-мастильних матеріалів, тобто вирішується одне з ключових завдань під час контрнаступу – це локалізація поставок окупаційної армії.

Від Вугледара близько 80 кілометрів до Маріуполя. Це дає можливість українській армії блокувати російське угруповання в районі цього міста, розділити його на дві частини та перерізати сухопутний коридор до Криму. Саме цим коридором Росія перекидає на фронт війська і бронетехніку. Цей шлях пов'язує Росію з окупованими районами Донецької та Луганської областей, а також Кримом.

Контроль над сухопутним коридором дає можливість Збройним силам України розвинути успішний контрнаступ у напрямку Автономної Республіки Крим.

Лівобережжя Херсонщини

Один з імовірних варіантів успішного характеру деокупації є лівобережжя Херсонської області. Там можливі два напрями: наступ із Запорізької області чи форсування Дніпра.

За даними російських ЗМІ, останнім часом діяльність українських ДРГ різко посилилася. Більше того, за повідомленнями представників окупаційних адміністрацій Запорізької та Херсонської областей, у цьому напрямку спостерігається передислокація особового складу та важкої бронетехніки ЗСУ.

Бахмут

Бахмут – одна з найгарячіших точок на карті військових дій. Проте саме звідти також можна очікувати успішного характеру просування ЗСУ. Відсутність оборонних позицій окупаційної російської армії створює підґрунтя для успішного контрнаступу української армії, що може призвести до військової катастрофи для російських окупантів.

Бої на Бахмутському відтинку мають як тактичне, так і стратегічне значення для всієї ситуації на Донбасі. Бахмут має стратегічне значення, адже у ньому зосереджені основні напрямки і дороги. Навколо Бахмута зараз зосереджені значні сили російської армії.

Крім того, за словами командувача Сухопутних військ Сирського, деокупація Бахмута – це принципова справа, справа честі, адже ми втратили багато наших військовослужбовців, коли обороняли Бахмут.

Наголошую, терміни звільнення окупованих територій пов'язані в першу чергу з переоснащенням ЗСУ та отриманням новітніх зразків високотехнологічної зброї. Це прямий взаємозв'язок. Щойно буде достатньо засобів ураження і, головне, достатня кількість зброї, яка своїми тактико-технічними характеристиками перевершує російську, тоді ми можемо говорити про планування операцій щодо деокупації територій.