Життєвий уклад спартанців: Чим займалися воїни Спарти, коли вже не могли воювати

Від спартанців в наш час залишилися тільки легенди та перекази, з яких випливало, що народ цей жив за військовими суворими законами, повідомляють Патріоти України. Саме сила цінувалася в Спарті, і якщо вірити давнім легендам, слабких новонароджених вони кидали в прірву. Але з віком кожна людина втрачає свою силу.

Що ж відбувалося з людьми похилого віку?

Життєвий уклад спартанців

Ксенофонт, полководець і за сумісництвом письменник Древньої Греції, дивувався, звідки настільки могутня сила в країні з невеликою чисельністю населення. У підсумку він прийшов до висновку, що причиною тому є грамотний підхід держави до устрою життя.

Хлопчиків у віці від семи і до двадцяти років відправляли в спеціальні інтернати військового типу. Тут вважали, що вони - власність держави, тому повинні піти з сім'ї. Школи державного типу були відмінною рисою Спарти.

Протягом усіх шкільних років хлопчики гартувалися, тренувалися, вдосконалювали свої навички (мова йде про бойове мистецтво, майстерність, військових тактичних прийомах). Навчалися вони і специфічній риториці. Головне завдання - висловити власні думки максимально стисло і чітко. Мета - сформувати громаду, що складається з корисних для суспільства особистостей, а не слухняних солдатів, що йдуть бездумно на смерть.

Бували випадки, коли хлопчиків провокували на бійку їх же наставники. Таким чином вони визначали, хто з вихованців відрізняється особливою спритністю і силою, а хто є природженим мудрим організатором. Тут було вкрай важливо знати, як поведуть себе хлопчаки в тій чи іншій ситуації в реальній ситуації.

Після такого своєрідного і досить жорсткого тесту їх розподіляли - когось готували до солдатської службі, а когось до офіцерської. Дуже багато спартанців були чудовими спортсменами. Вони ставали учасниками Олімпійських ігор і вигравали серйозні нагороди.

Деякі згодом ставали чиновниками і виконували адміністративні функції. Державна машина тут працювала чітко, ідеально, без збоїв. В чиновники потрапляли виключно філософи - люди, що відрізняються мудрістю, безкорисливістю, вмінням об'єктивно оцінювати навколишній світ.

Що стосується сім'ї і шлюбу, то ставлення до них було в Спарті утилітарним. Тут буквально все зводилося до інтересів країни. Мало це відношення і до подружжя. За умови, що чоловік став інвалідом, слабким і немічним, а дружина ще була молодою і сильною, він був зобов'язаний поступитися нею сильнішому чоловікові.

Велика частина молодих людей виховувалася саме солдатами. З служби їх відпускали тільки в 60-річному віці. За нашими мірками це дуже жорстко, але вони були на повному забезпеченні держави.

Цей показник вказує і на якість здоров'я спартанців. Щоб піти в такому віці зі служби, воно повинно було бути практично ідеальним. На пенсії солдатам виділялася земля, але було чимало таких, які поверталися назад в армію або ставали місцевими правоохоронцями.

Система влади

Управлінням Спарти займалася рада старійшин, яка називався герусія. Він складався всього з 28 чоловік старше шістдесяти років. До завдань ради входило приймати державні закони і бути присяжними в суді.

Головною ланкою в системі органів влади виступала колегія ефорів з п'яти чоловік. Їх обирали терміном на один рік. Ефори наділялися повноваженнями приймати важливі рішення і змістити з трону царя. До них ставилися з повагою, як до мудреців. Чимало ефорів були практикуючими філософами, створювали цілі праці з філософії.

Таким чином, у спартанців у віці було чотири шляхи. Вони могли стати фермерами, піти на службу в поліцію, бути старійшинами або ефорам.

(За матеріалами ЗМІ)