Специфіка древньої дипломатії: У доінкській імперії змішували галюциногени з пивом, щоб зміцнювати політичні зв’язки

Учені виявили, що представники доінкської цивілізації Варі, яка існувала приблизно між 600 і 1000 роками нашої ери, могли змішувати психоактивні речовини з пивом під час урочистих зібрань, щоб зміцнювати політичні та соціальні зв’язки, передають Патріоти України.

Нове дослідження опублікували в журналі La Revista de Arqueología Americana. Його автор — археолог Королівського музею Онтаріо Джастін Дженнінґс. Він пояснив, що дослідження вживання галюциногенів у давніх суспільствах зростають, але рідко аналізують їхній довготривалий психологічний ефект — наприклад, вплив на емоційні зв’язки між людьми.

Антропологиня Кембриджського університету Олена Россі зазначила, що влада у Варі не базувалася лише на дорогах чи чиновниках. Вони створили адміністративну мережу, що поєднувала різні території, а спільне вживання галюциногенів і пива могло допомагати утримувати цю систему разом.

«У контексті імперії, де поширеними були насильство та ворожість, тривалий вплив таких речовин міг відігравати ключову роль у зміцненні влади Варі», — йдеться у матеріалі Live Science. Йдеться про напій «вілка» — суміш ягід дерева Schinus molle і насіння Anadenanthera colubrina, яке містить психоактивну речовину буфотенін. За словами дослідників, його дія схожа на відомий напій аяуаска.

У попередніх дослідженнях команда Дженнінґса знайшла в Аргентині стародавню люльку та насіння вілки, що вказує на її використання ще 4 тисячі років тому. Зараз уперше з’явилися археоботанічні докази, що вілку могли змішувати з пивом, звареним на основі молле.

«Пиво пом’якшувало дію галюциногена, роблячи ефект менш різким. Люди збиралися на подвір'ях, їли, пили, спілкувалися та молилися», — написав Дженнінґс у коментарі для Live Science.

Дослідники припускають, що такі церемонії організовували чиновники імперії, щоб посилювати відчуття єдності та лояльності. Вони звертають увагу, що після дії напою залишалося тривале «післясвітіння» — позитивний емоційний стан, який міг тривати кілька днів чи навіть тижнів.

«Регулярне вживання вілки кілька разів на рік могло сприяти добрим стосункам у громаді», — пояснив Дженнінґс. Втім, не всі археологи погоджуються з цим висновком. Частина вважає, що подібні практики були поширені в багатьох андійських культурах і не є чимось унікальним.

Дослідники планують проаналізувати кераміку, щоб знайти залишки психоактивних речовин і підтвердити свої гіпотези. У контексті сучасного інтересу до психоделіків це дослідження показує, як такі речовини могли використовуватися не лише у релігійних, а й у політичних цілях.