Е-Країна 2030: Якою стане Україна за 10 років, якщо все піде гаразд

Цифровізація кардинально змінює традиційні галузі й сектори в Україні. Наша держава може навіть опинитись в лідерах економічних трансформацій завдяки новим технологіям

Патріоти України пропонують ознайомитись з доповіддю Українського інституту майбутнього «Україна 2030Е – країна з розвинутою цифровою економікою».

Резюме

  • Цифровізація (з англ. digitalization) — це впровадження цифрових технологій в усі сфери життя: від взаємодії між людьми до промислових виробництв, від предметів побуту до дитячих іграшок, одягу тощо. Це перехід біологічних та фізичних систем у кібербіологічні та кіберфізичні (об’єднання фізичних та обчислювальних компонентів). Перехід діяльності з реального світу у світ віртуальний (онлайн).
  • Цифрові технології: Інтернет речей, роботизація та кіберсистеми, штучний інтелект, великі дані, безпаперові технології, адитивні технології (3D-друк), хмарні та туманні обчислення, безпілотні та мобільні технології, біометричні, квантові технології, технології ідентифікації, блокчейн тощо.
  • Споживачами цифрових технологій виступають усі — держава, бізнес, громадяни.
  • Цифровізація — це один із головних факторів зростання світової економіки в найближчі 5–10 років. Крім прямого підвищення продуктивності, яке отримують компанії від цифрових технологій, є ланцюг непрямих переваг цифровізації, як-от економія часу, створення нового попиту на нові товари й послуги, нова якість та цінність тощо.
  • Цифровізація стане головним інструментом для досягнення стратегічної цілі України — збільшення ВВП у 8 разів, до 1 трлн дол. у 2030Е, та забезпечення добробуту, комфорту та якості життя українців на рівні, вищому за середній показник у Європі.
  • Згідно з оцінками, які ми наводили у Розділі 1 Стратегії, частка цифрової економіки у ВВП найбільших країн світу у 2030Е досягне 50–60%. В Україні цей показник, за нашими оцінками, може бути ще вищим — 65% ВВП (за реалізації форсованого сценарію розвитку цифрової економіки в Україні).
  • Цифрова економіка — це тип економіки, де ключовими факторами (засобами) виробництва є цифрові дані: числові, текстові тощо. Їх використання як ресурсу дає змогу істотно підвищити ефективність, продуктивність, цінність послуг та товарів, побудувати цифрове суспільство.
  • Цифрове суспільство — це суспільство, яке інтенсивно та продуктивно використовує цифрові технології для власних потреб (самореалізація, робота, відпочинок, навчання, дозвілля кожного), а також для досягнення та реалізації спільних економічних, суспільних та громадських цілей.
  • Цифрова економіка охоплює бізнес у всіх галузях економічної діяльності, тобто не тільки в секторі інформації та телекомунікацій, а й у базових галузях промисловості, в сільському господарстві, будівництві тощо.
  • Цифрова економіка пронизує всі сектори за всіма категоріями: державний та приватний; реальний, невиробничий та фінансовий; видобувний, обробний та сектор послуг.
  • Цифрові тренди — це напрями розвитку цифрових технологій. Ключові цифрові тренди, станом на 2019 р.:
    • — дані, які стають головним джерелом конкурентоспроможності;
    • — розвиток сфери Інтернету речей (Internet of things, IoT);
    • — цифрові трансформації як окремих бізнесів, так і цілих секторів;
    • — економіка спільного користування (sharing economy);
    • — віртуалізація фізичних інфраструктурних IT-систем;
    • — штучний інтелект (ШІ, з англ. artificial intelligence, або AI);
    • — цифрові платформи.
  • Проблеми, які перешкоджають розвитку в Україні цифрових трендів та трансформації української економіки в цифрову:
    • 1. Інституційні
      • — Низька включеність державних установ щодо реалізації Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства (Цифрова адженда України)
      • — Невідповідність профільного законодавства глобальним викликам та можливостям (прогресивні розроблені законопроекти досі не стали законами)
      • — Невідповідність національних, регіональних, галузевих стратегій та програм розвитку цифровим можливостям.
    • 2. Інфраструктурні
      • — Низький рівень покриття території країни цифровими інфраструктурами (для прикладу, мета ЄС до 2020Е покрити 100% території широкосмуговим доступом до Інтернету, в Україні цей показник складає близько 60%)
      • — Відсутність окремих цифрових інфраструктур (для прикладу, інфраструктури Інтернету речей, електронної ідентифікації та довіри тощо)
      • — Нерівний доступ громадян до цифрових технологій та нових можливостей (цифрові розриви).
    • 3. Екосистемні
      • — Слабка державна політика щодо стимулів та заохочень розвитку інноваційної економіки
      • — Незрілий ринок інвестиційного капіталу
      • — Застаріла система освіти, методик викладання, відсутність фокусу на STEM-освіту, soft skills та підприємницькі навички, недосконалі моделі трансферу технологій та закріплення знань та умінь
      • — Дефіцит висококваліфікованих кадрів для повноцінного розвитку цифрової економіки та цифровізації взагалі.
    • 4. У сфері електронного уряду та урядування («держава у смартфоні»)
      • — Низький рівень автоматизації та цифровізації державних послуг через слабку мотивацію урядових установ (немає повного розуміння потенційної вигоди від тотальної цифровізації).
  • Існують два сценарії розвитку цифрової економіки України залежно від оцінки критичності та необхідності здійснення швидких та глибоких змін у традиційному економічному укладі: інерційний (еволюційний) та цільовий (форсований).
  • У разі реалізації інерційного сценарію українська економіка залишиться неефективною, триватиме трудова міграція та «відтік мізків», українська продукція програє конкуренцію на зовнішніх ринках. Україна залишиться на задвірках цивілізації̈.
  • Цільовий (форсований) сценарій передбачає перехід української економіки до цифрової за 3–5 років.
  • За реалізації форсованого сценарію Україна до 2030Е стане європейським лідером у галузі інновацій та нових технологій, перетвориться на інтелектуальний хаб, де буде створено найпривабливіші в регіоні умови для розвитку потенціалу людей.
  • Реалізація форсованого сценарію означає досягнення таких KPI до 2030Е:
    • 65% — частка цифрової економіки в загальному ВВП України в 2030Е
    • 99,9% українських домоволодінь мають широкосмуговий доступ до мережі Інтернет (ШСД)
    • 100% — покриття території України 4G–5G
    • 99% усіх автомобільних і залізничних магістралей та 95% сільської місцевості покрито технологіями мобільного Інтернету
    • 99,9% громадян мають цифрову ідентифікацію (citizen-card, Mobile ID) та технічні можливості користуватися довірчими послугами тощо. (детальніше див. розділ 6.7.5).
  • Для реалізації в Україні форсованого сценарію держава має стати цифровим революціонером та взяти не себе відразу декілька ролей:
    • — лідер та експериментатор;
    • — регулятор і захисник;
    • — популяризатор.
  • Уряд України насамперед має зробити такі кроки (спільно з бізнесом):
    1. реалізувати проекти побудови твердої інфраструктури:
      • — розбудова фіксованої інфраструктури ШСД до мережі Інтернет;
      • — розбудова інфраструктури мобільного Інтернету;
      • — розбудова радіоінфраструктури (LoRaWan тощо) для проектів Інтернету речей;
      • — розбудова інфраструктури громадського доступу до Wi-Fi;
      • — розбудова обчислювальної інфраструктури (т. з. хмарна, або віртуалізована інфраструктура);
      • — створення інфраструктури кібербезпеки.
    2. створити м’які інфраструктури — інфраструктуру ідентифікації та довіри (citizen ID, mobile ID, bank ID), інфраструктури відкритих даних, державних послуг (e-government), інтероперабельності, e-комерції та e-бізнесу, транзакційно-процесингову інфраструктуру, інфраструктуру життєзабезпечення, геоінформаційну інфраструктуру, блокчейн-інфраструктуру.
    3. ініціювати та реалізувати проекти цифрової трансформації, інтегрувати ці ініціативи в локальні, регіональні, національні проекти розвитку.
  • Зрештою держава повинна стати замовником і першим покупцем інновацій та цифрових сервісів, що буде поштовхом для утворення нових ринків.
  • Звичайно в цифровізації, як і будь-якої зміни, є дві сторони медалі. Головний ризик цифрової трансформації економіки — це можливе зростання рівня безробіття.
  • Тотальна цифровізація в Україні призведе до втрати роботи громадянами в окремих галузях та секторах, але саме цифровізація і створить нові напрямки, котрі врешті-решт уже через декілька років (або декілька місяців) зумовлять новий попит. І цей попит на «руки та мізки», як показує досвід промислових революцій, буде набагато більшим за попит у минулому періоді.
  • Також цифровізація всіх сфер життя призведе до того, що громадяни України та бізнес будуть все більше потерпати від зростання кіберзлочинності.
  • Саме тому держава має докласти всіх зусиль, щоб суспільство знало про існуючі ризики, а також надати консультаційну та технологічну підтримку в упровадженні та використанні захищених інформаційно-комунікаційних систем, інфраструктур, платформ.
  • Вигоди від цифровізації матимуть усі — громадяни, бізнес, державні службовці, політики, економіка України в цілому.
  • Цифровізація істотно збільшить продуктивність праці в Україні та стане потужним мультиплікатором, здатним у найкоротший час запустити українську економіку й забезпечити її реальне зростання на 10–12% на рік.
  • Загальний обсяг інвестицій у цифровізацію промисловості, бізнесу та виробництв до 2030Е може скласти до 70 млрд дол., а в цифрові інфраструктури — до 16 млрд дол. (з них 80% — це кошти приватних компаній).
  • Відповідно, споживання продукції та послуг сектору інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) локальним ринком складе від 86 до 100 млрд дол., не враховуючи громадського сегменту (без приватного споживання в домогосподарствах).
  • Цифровізація дасть можливість:
    • — створювати щонайменше від 11% (у 2021Е) до 95% (2030Е) додаткового ВВП на рік;
    • — за 10 років додатково створити до $1 260 млрд ВВП;
    • — за 10 років збільшити надходження в бюджет на $240 млрд;
    • — створити 700 тис. нових робочих місць (без урахування експортної IT-індустрії).
  • Кожен українець зможе легко капіталізувати себе, свої, знання, вміння та навички завдяки використанню цифрових технологій.

6.7.1 Цифрова економіка. Термінологія

Цифрова економіка — це тип економіки, де ключовими факторами та засобами виробництва є цифрові дані (бінарні, інформаційні тощо) та мережеві транзакції, а також їх використання як ресурсу, що дає змогу істотно збільшити ефективність та продуктивність діяльності та цінність для отриманих продуктів та послуг.

Цифрова трансформація (цифровізація) — це перетворення наявних аналогових (іноді електронних) продуктів, процесів та бізнес-моделей організації, в основі якої лежить ефективне використання цифрових технологій.

Цифрові технології (згідно з аналітичними звітами Давоського економічного форуму): Інтернет речей, роботизація та кіберсистеми, штучний інтелект, великі дані, безпаперові технології, адитивні технології (3D-друк), хмарні та туманні обчислення, безпілотні та мобільні технології, біометричні технології, квантові технології, технології ідентифікації, блокчейн (перелік не є вичерпним та доповнюється).

Ключові технології цифрових трансформацій

Ключові технології цифрових трансформацій

Джерело: Національна стратегія Індустрії 4.0, АППАУ

Цифрова трансформація означає інтеграцію цифрових технологій у всі сфери бізнесу. Ця інтеграція призводить до принципових змін у тому, як діють громадяни, підприємства та організації, як вони забезпечують цінність для себе, своїх працівників, клієнтів, партнерів, досягаючи власних та спільних, економічних та соціальних цілей швидше, дешевше та з новою якістю.

Цифровізація — це насичення фізичного світу електронно-цифровими пристроями, засобами, системами та налагодження електронно-комунікаційної взаємодії між ними.

Індустрія 4.0 — це цифрова трансформація виробничих процесів (цифровізація на підприємствах).

Цифрові інфраструктури — комплекс технологій, продуктів та процесів, що забезпечують обчислювальні, телекомунікаційні та мережеві можливості електронної взаємодії, обміну даними, сигналами тощо. Цифрові інфраструктури є основою цифрової економіки. Вони поділяються на опорні (тверді) та сервісні (м’які).

Опорні (тверді) інфраструктури:

  • фіксована інфраструктура широкосмугового доступу до Інтернету (ШСД): магістральні, дистрибуційні та локальні мережі, точки обміну трафіком тощо;
  • мобільна інфраструктура зв’язку та широкосмугового доступу (3G, 4G, 5G);
  • радіоінфраструктура (LoRaWan тощо) для проектів Інтернету речей (сенсори, датчики тощо);
  • радіоінфраструктура (насамперед Wi-Fi на рівні міст, селищ, різних закладів туристичних об’єктів тощо.);
  • інфраструктура супутникового зв’язку;
  • обчислювальна інфраструктура (т. з. хмарна, або віртуалізована, інфраструктура);
  • інфраструктура кібербезпеки.

Сервісна (м’яка) інфраструктура:

  • інфраструктура ідентифікації та довіри (citizen ID, Bank ID, mobile ID);
  • інфраструктура відкритих даних;
  • інфраструктура державних послуг (e-government);
  • інфраструктура інтероперабельності (API, стандарти європейської ISA);
  • інфраструктура e-комерції та e-бізнесу (e-contract, e-invoicing, e-logistics);
  • транзакційно-процесингова інфраструктура (онлайн-платежі, інструменти cashless, сервіси fintech);
  • інфраструктура життєзабезпечення (цифрові медичні, освітянські, транспортні, логістичні та інші системи, системи громадської безпеки);
  • геоінформаційна інфраструктура (прив’язки цифрових даних до просторових об’єктів);
  • промислові цифрові інфраструктури (Індустрія 4.0).

Широкосмуговий доступ до Інтернету (ШСД) — доступ до Інтернету з високою швидкістю передачі даних.

Бачення UIF щодо параметрів послуги ШСД *

Рік 2020Е 2022Е 2025Е 2030Е
Швидкість передавання даних Мбіт/сек ** 30 50 100 1000

* Загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги — мінімальний набір визначених Законом України №1280-IV від 18.11.2003 «Про телекомунікації» телекомунікаційних послуг нормованої якості, доступний усім споживачам на всій території України;
** Вказані швидкості стосуються фіксованої інфраструктури, щодо мобільної або супутникової — параметри швидкості відрізняються.

Цифровий розрив (цифрова нерівність) — нерівність у доступі до можливостей в економічній, соціальній, культурній, освітній галузях, які існують або поглиблюються в результаті неповного, нерівномірного або недостатнього доступу до комп’ютерних, телекомунікаційних та цифрових технологій. Цифровий розрив може бути, зокрема, штучним, тобто таким, що стався внаслідок надзвичайної події, наприклад через вандальні дії в телекомунікаційній інфраструктурі оператора.

Цифровий стрибок — це стрибкоподібний розвиток, що означає швидку зміну, здійснену організацією, суспільством, сферою або країною для переходу на вищий рівень розвитку завдяки технологіям, минаючи проміжні стадії, які є природними в інших випадках.

Sharing economy (спільна економіка) — це спільне використання ресурсів, сервісів, можливостей.

Digital by default — це принцип, згідно з яким цифрова (електронна) версія процесу, системи стає основною, водночас відповідна аналогова перестає супроводжуватися або існувати взагалі.

Data у цифровій економіці — це ресурс та засіб виробництва, який може стати фактором капіталізації як власного (віртуального), так і аналогового контуру, що призводить до «ресурсотворення» та появи доданої вартості (а не лише використання, на прикладі природних ресурсів). Більше даних — більше ресурсів.

Network effect — феномен зростання споживчої цінності мережі у міру зростання числа її вузлів, масштаб та «зв’язки», мережевий ефект.

Open systems — відкриті стандарти та доступність, масштабованість.

Integration (Digital Twin) — інтегральна взаємодія віртуального, фізичного, біо (кіберфізичні, кібербіосистеми).

Цифрове суспільство — це суспільство, яке інтенсивно та продуктивно використовує цифрові технології для власних потреб — самореалізації, роботи, відпочинку, навчання, дозвілля, а також для досягнення та реалізації спільних економічних, суспільних та громадських цілей.

Принципи цифровізації

Цифровізацію варто розглядати як інструмент, а не як самоціль. За системного державного підходу цифрові технології стимулюватимуть створення робочих місць, підвищення продуктивності, темпів економічного зростання та якості життя громадян України.

Так, у «Цифровій адженді України» та Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України сформульовано основні принципи цифровізації. Дотримання цих принципів є визначальним для створення й реалізації переваг, що їх надають цифрові технології, та користування цими перевагами.

Принцип 1. Цифровізація повинна забезпечувати кожному громадянинові рівний доступ до послуг, інформації та знань, що надаються на основі інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій.

Принцип 2. Цифровізація повинна бути спрямована на створення переваг у різних сферах повсякденного життя. Цей принцип передбачає підвищення якості надання послуг з охорони здоров’я та отримання освіти, створення нових робочих місць, розвитку підприємництва, сільського господарства, транспорту, захисту навколишнього природного середовища, сприяння подоланню бідності, запобігання катастрофам, гарантування громадської безпеки тощо.

Цифровізація є інструментом економічного зростання шляхом підвищення ефективності, продуктивності та конкурентоздатності завдяки використанню цифрових технологій. Цей принцип передбачає досягнення цифрової трансформації галузей економіки, сфер діяльності, набуття ними нових конкурентних якостей та властивостей.

розвитку інформаційного суспільства та засобів масової інформації. Створення контенту, насамперед українського, відповідно до національних або регіональних потреб сприяє соціальному, культурному та економічному розвитку, а також зміцненню інформаційного суспільства та демократії в цілому.

Цифровізація повинна орієнтуватися на міжнародне, європейське та регіональне співробітництво з метою інтеграції України до ЄС, виходу на європейський і світовий ринок.

Принцип 6. Стандартизація є основою цифровізації, одним із головних чинників її успішної реалізації.

Побудова лише на українських стандартах цифрових систем, платформ та інфраструктур, які мають бути використані громадянами, бізнесом та державою для участі, конкуренції та успіху у глобальній економіці та на відкритих ринках, неприпустима. Винятком можуть бути відповідні програми у сфері оборони та безпеки, в яких застосування інших стандартів (національних, міждержавних) є аргументованим.

Принцип 7. Цифровізація повинна супроводжуватися підвищенням рівня довіри й безпеки.

Інформаційна безпека, кібербезпека, захист персональних даних, недоторканність особистого життя та прав користувачів цифрових технологій, зміцнення та захист довіри у кіберпросторі є, зокрема, передумовами одночасного цифрового розвитку та відповідного запобігання супутнім ризикам, їх усунення та управління ними.

Принцип 8. Цифровізація як об’єкт фокусного та комплексного <державного управління.

Основними завданнями держави на шляху до цифровізації країни є корегування вад ринкових механізмів, подолання інституційних та законодавчих бар’єрів, започаткування проектів цифрових трансформацій національного рівня та залучення відповідних інвестицій, стимулювання розвитку цифрових інфраструктур.

Держава має взяти на себе ролі лідера й експериментатора; регулятора й захисника; популяризатора цифрових трансформацій в Україні.

Типи цифрових економік (чотири еволюції)

«Якісні зміни у використанні цифрових технологій протягом останніх десятиліть зумовили виділення чотирьох етапів цифрової революції.» (Ляшенко В.І., Вишневський О.С. «Цифрова модернізація економіки України»).

Перший етап цифрової революції (1990–2000 рр.) характеризувався формуванням необхідної інфраструктури для забезпечення доступу до інформації через Інтернет, а сайти в основному призначалися тільки для читання (отримання) інформації, а не її розміщення та просування.

На другому етапі (2000–2010 рр.) користувачі особисто стали активними учасниками створення та накопичення даних.

Третій етап (2010–2020 рр.) ознаменувався ерою соціальних мереж і месенджерів (додатків для обміну миттєвими повідомленнями).

Четвертий етап, початок якого, можливо, буде покладено з 2020Е або дещо пізніше, передбачає побудову так званого нейронету, тобто мережі, де комунікації між людьми, тваринами та речами здійснюватимуться на принципах нейрокомунікації, використання штучного інтелекту та Всеосяжного Інтернету людей, речей, даних, процесів тощо.

6.7.2 Цифрові тренди. Виклики та можливості для України

Цифрові тренди (тенденції) — це напрямки розвитку цифрових технологій. Аналіз цифрових трендів дає змогу прогнозувати розвиток конкретного економічного, технологічного та навіть соціального явища в майбутньому.

В основі цифрових трансформацій - цифрові тренди

Джерело: Цифрова адженда України

Ключові цифрові тренди (станом на 2019 рік):

I. Дані стають головним джерелом конкурентоспроможності.

Дані стають активом. Збирання, опис, зберігання та опрацювання даних дають змогу отримувати цінну інформацію для використання в ділових процесах, суспільному житті, роботі держави. Вміння працювати з даними та їх аналізувати — це можливість першим отримувати цінні ринкові «інсайти», тобто бути конкурентоздатнішим. Доступ до даних здійснюється через мережу Інтернет та інші мережі. Велика частина даних у світі стає (або вже стала) відкритою.

Бар’єри для розвитку тренду в Україні:

  1. Відсутність системи правил, регламентів, стандартів збирання, класифікації, зберігання та використання даних (національний, регіональний, галузевий та інші рівні).
  2. Проблеми захисту інтелектуальної власності.
  3. Проблеми щодо захисту даних, ризики кібербезпеки.
  4. Відсутність у громадян достатніх компетентностей роботи з даними (цифрових навичок), відповідної освіти, професій тощо.

Можливості, які створює тренд для України:

  • Розвиток нової галузі економіки, нові робочі місця.
  • Створення бази для розвитку всіх галузей та цифрової економіки.
  • Поява ефективного інструменту управління.
  • Створення середовища, що унеможливлює корупцію як явище

II. Розвиток сфери Інтернету речей (Internet of things, IoT, IIoT), тобто мережі, що складається із взаємопов’язаних фізичних об’єктів (або речей) або пристроїв, які мають вбудовані датчики та сенсори, а також програмне забезпечення, що дає можливість здійснювати взаємодію фізичних речей із комп’ютерними системами та мережами, зокрема Інтернетом.

Учасники ринку оцінюють, що кількість «розумних» приладів, підключених до Інтернету до 2020Е, складе близько 30 млрд, а світовий обсяг інвестицій у цю сферу — 24 трлн дол.

Бар’єри для розвитку тренду в Україні:

  1. Необізнаність бізнесу та потенційних користувачів щодо переваг та цінності технології, що впливає на низький попит та відсутність ринку.
  2. Низький рівень R&D та інноваційної діяльності у сфері hardware, а наявні стартапи здебільшого орієнтовані виключно на зовнішні ринки з погляду комерціалізації.
  3. Брак фахівців та інженерів у сфері ОТ (operational technology), неготовність системи освіти, відсутність кадрів тощо.

Можливості, які створює тренд для України:

  • За широкого застосування тренд може істотно підвищити ефективність секторів економіки, малого та середнього бізнесу тощо.
  • Можливості для трансформаційних інновацій, створення українськими компаніями відповідних продуктів та розробок світового рівня.
  • Ефективність виробництв, організації бізнесу, логістики, транспорту тощо.
  • Сфера, що створює можливості для залучення інвестицій та R&D міжнародних компаній.

III. Цифровізація або цифрові трансформації бізнесу та галузей економіки

Цифрові технології стали базою для створення нових продуктів, цінностей, властивостей та, відповідно, основою отримання конкурентних переваг на більшості ринків.

Цифровізація дала невеликим компаніям та проектним командам можливість створювати нові продукти та швидко виводити їх на ринок нарівні з присутніми там великими компаніями. Це призвело до початку зміщення «центрів інновацій» з великих компаній до малих (стартапів тощо).

Цифрова трансформація зумовлює появу нових унікальних систем і процесів, що складають їх нову ціннісну сутність (наприклад, Uber, Airbnb, цифровий банкінг тощо).

Трансформації у промисловості відбуваються згідно з концепцією «Індустрія 4.0» та з появою кібервиробництв, кіберсистем та кібермашин.

Бар’єри для розвитку тренду в Україні:

  1. Відсутність національних (державних) програм, інфраструктур підтримки та стимулювання бізнесу до використання цифрових інструментів та рішень, а також розвитку інноваційного підприємництва.
  2. Відсутність у країні бачення, стратегії та ініціатив цифровізації економіки та сфер життєдіяльності суспільства та країни в цілому.
  3. Відсутність сталої системи культивування цифрових навичок та навичок інноваційного підприємництва на рівні середньої та вищої освіти, в секторах економіки та в суспільстві взагалі.

Можливості, які створює тренд для України:

  • Підвищення конкурентоздатності секторів економіки.
  • Розвиток цифрової економіки, ринку праці тощо.
  • Поява нових індустрій (кросплатформових із цифровою індустрією).
  • Розвиток інноваційного підприємництва.

Цифровий ВВП

Джерело: «Цифрова адженда України»

Разом із відсотками: Суд дозволив стягнути 1,3 мільярда доларів з РФ за активи "Ощадбанку" в Криму

вівторок, 23 липень 2019, 12:30

Суд постановив стягнути з Росії не лише вартість захопленого нею майна, а й відсотки, які нараховуються з березня 2014 року. Київський апеляційний суд задовольнив заяву "Ощадбанку" і дав дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу п...

Хіти тижня. Україна завдала потужного удару у відповідь по Росії: Що сталося

вівторок, 23 липень 2019, 9:30

Підкреслюється, що спецмито на дизельне паливо, яке поставляється трубопровідним транспортом, буде складати 3,75% з 1 серпня 2019 року та 4% з 1 жовтня 2019 року. Спецмито на поставки скрапленого газу складатиме 1,75% з 1 серпня та 3% з 1 жовтня. "Відп...