Українсько-білоруська торгова війна додала проблем нашим автомобілістам: над ними нависла загроза дефіциту білоруського пального, експорт якого становить майже половину нашого ринку нафтопродуктів, передають Патріоти України.
І хоча загроза більше віртуальна, ніж реальна,виникає питання: чи може Україна "зіскочити з паливної голки", з країни-імпортера пального перетворитися якщо не на його експортера, то хоча б забезпечити внутрішні потреби, щоб не залежати від зовнішнього ринку.
Тим більше, що 30 років тому так воно і було, наші нафтопереробні заводи (НПЗ) виробляли на порядок більше пального, ніж тепер, і його було достатньо. Нині близько 80% пального у нас – привізне і тільки 20% – своє.
Сайт "Сегодня" розібрався, наскільки реально забезпечити Україну своїм бензином, дизпальним і зрідженим газом або хоча б зробити навпаки: 80% "горючки" – своєї, а 20% – імпортної.
Наші експерти: директор "Консалтингової групи "А-95" Сергій Куюн, заступник директора Науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев і член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.
Паливний баланс України в 2020 році склав 11,5 млн т: бензин – 2,2 млн т, ДП – 7,2 млн т, автогаз – 2,1 млн т. Як видно з інфографіки, майже половина бензину у нас українського, а ось свого дизпального всього 16,5%, свого автогазу – 20,4%, решта імпорт.
У 1991 році в спадок від СРСР Україна отримала шість НПЗ, здатних переробити понад 52 млн т нафти на рік. З них виходить більше 16 млн т бензину, 16 млн т дизпального і 20 млн т інших нафтопродуктів (мазут, гас, автогаз і тощо). За 10 років обсяги переробки скоротилися з різних причин (застаріле обладнання, відсутність сировини, політичні рішення) на 71%. До 2012 року закрилося п'ять НПЗ, зараз працює тільки один – Кременчуцький. Його проєктна потужність 18,5 млн т, реальна 4,5 млн т, переробляє 3 млн т, виробляє близько 1 млн т бензину і 1,2 млн т дизпального на рік. Ще є Шебелинський газопереробний завод, який видає на рік близько 160 тис. бензину і близько 90 тис. т ДП з газового конденсату. Також в Україні виробляють близько 400 тис. т скрапленого (LPG) автогазу, це Кременчуцький НПЗ, "Укрнафта", "Укргазвидобування" тощо.
Експерти кажуть, що з п'яти закритих НПЗ модернізувати можна тільки Лисичанський, найсучасніший (введений в експлуатацію в 1976-79 рр.), Інші дешевше "розрізати на металобрухт" і побудувати з нуля нові. Але Лисичанський належить "Роснефти" і знаходиться в зоні бойових дій, очевидно, що його "реанімація" навряд чи реальна.
Тому Сергій Куюн та Геннадій Рябцев упевнені: найкращий крок для збільшення української нафтопереробки – модернізація Кременчуцького НПЗ, щоб у перспективі довести його до проєктної потужності.
Будівництво з нуля одного НПЗ потужністю 5 млн т оцінюється експертами в 5-6 млрд доларів, ввести в експлуатацію його можна через п'ять-шість років, з яких два роки піде на розробку документації. Це малореально і дорого.
Сергій Куюн підрахував: на Кременчуцькому НПЗ на першому етапі модернізації тільки за рахунок зростання імпорту сирої нафти можна збільшити випуск бензину і ДТ в 1,5 разу. На другому етапі – підвищити обсяги випуску пального до 7 млн т на рік, що дозволить забезпечити українців своїм бензином на 100%, а ДП – на 40%. Для реалізації цієї програми буде потрібно два-три роки і мінімум 300 млн доларів інвестицій. Про подальші перспективи поки говорити складно.
Сергій Куюн говорить, що пропозицій нафти на світовому ринку досить, головна проблема – як доставити її в Україну. Адже РФ не поставляє нам нафту по трубопроводу з 2008 року і відновлювати ці поставки навряд чи доцільно, залишається тільки морський шлях: через Середземне і Чорне моря.
Але, за підрахунками Геннадія Рябцева, пропускна здатність українських портів не більше 5 млн т нафти в рік, а для досягнення повної паливної незалежності, нафти потрібно вдвічі більше. Є й інші проблеми: наприклад, наші порти не можуть приймати танкери місткістю понад 100 тис. т. Своїх танкерів у нас немає, зафрахтувати такі невеликі судна складно – їх у світі залишилося небагато, в основному нафту возять гіганти по 500 тис. т, які навіть не пройдуть через Босфорську протоку.
Ще однією перешкодою може стати "господиня" протоки – Туреччина, яка обмежує прохід танкерів через протоку, посилаючись на збиток для екології. А Україні потрібно буде до ста танкерів на рік, або 10 щомісяця, з урахуванням терміну навігації 10 місяців.
Є власний видобуток – близько 3 млн т нафти і газового конденсату на рік. За умови інвестицій можна добувати до 5 млн т сировини в рік, але рахунок іде на десятки мільярдів доларів і потрібні роки для реалізації програми.
На думку Олега Пендзина, держава не повинна вкладати гроші в приватні НПЗ, спершу їх треба повернути в держвласність за невиконання інвесторами зобов'язань. Той же Лисичанський НПЗ, але поки це неактуально. Але краще, якщо це буде новий приватний інвестор, у якого є свої гарантовані джерела сировини, наприклад, відома азербайджанська бізнес-структура.
Сергій Куюн скептичний: будівництво в Україні з нуля нового НПЗ безперспективне – всередині країни немає ринку збуту, а інвестиційний клімат залишає бажати кращого.
Про досягнення такого співвідношення не йдеться. За оцінками Сергія Куюна, модернізація Кременчуцького НПЗ плюс збільшення завантаження Шебелинського ГПЗ дозволить через пару років досягти 70%/30% на користь імпорту. Подальша мета: досягнення до 2030 року паритету 50/50, це передбачено в Енергостратегії розвитку України, нагадав Геннадій Рябцев. Але експерти визнають: зроблено поки небагато.
Олег Пендзин акцентував: своє пальне є основою безпеки країни, тому потрібно цим питанням займатися невідкладно. Якщо РФ і Білорусь перекриють Україні паливний кран, наша військова техніка і залізниця просто зупиняться, адже працюють вона в основному на дизелі. Тому потрібні стратегічні запаси нафтопродуктів, про які багато говорять, але мало зроблено.
Альтернатива – зниження споживання пального, перш за все дизельного, найбільшим споживачем якого є залізниця. Потрібна її електрифікація. Але це знову-таки потребує мільярдних інвестицій.
Питання про те, чи припинить Білорусь поставки пального в Україну, як і раніше, залишається актуальним. Що думають щодо цього експерти ринку нафтопродуктів – дивіться в сюжеті.
Економіка України попри війну продовжує зростання. Показник ВВП на душу населення перевищив довоєнний рівень. Про це повідомив заступник міністра економіки України Андрій Телюпа, передають Патріоти України. . За його словами, зростання реального ВВП У...
Шведський економіст та дипломат Андерс Аслунд вважає, що Росія може вичерпати свої ліквідні фінансові резерви до осені 2025 року. Це потенційно може призвести до фінансової кризи, передають Патріоти України. Як пояснює видання MSN, Аслунд зазначає, що ...