Ідея в тому, щоб оточити ядерне джерело енергії, що виділяється у вигляді тепла, настільки термостійкою оболонкою, щоб вона не руйнувалася при критичних ситуаціях. Ідеальний матеріал - кераміка, яка акумулює величезну кількість тепла і може віддавати його назовні, але не деформується навіть при тривалому нагріванні. А для того, щоб знизити небезпечне випромінювання, між ядром і оболонкою додається шар графіту. Паливний елемент виготовлений у вигляді сфери, що ще більше підсилює схожість з цукерками.

Для виробництва такого палива уран змішують з хімічним реагентом, який розділяє всю масу на безліч крихітних кульок, діаметром близько 1 мм. Кульки подаються в піч з газоподібним графітом, який осідає на урані, утворюючи перший захисний шар. Далі тисячі кульок упаковують в окремі гранули і запечатують в оболонку з кераміки.

Подібне паливо розглядається як основна сировина для малопотужних мобільних атомних реакторів майбутнього. У сучасних стаціонарних АЕС левова частка всього обладнання відноситься до систем безпеки і захисту. Якщо вдасться знизити ризики, виключити ряд небезпек, це відкриє шлях до мінімізації конструкції АЕС і появи нового покоління потужних і ефективних реакторів.