Україна хоче купувати газ із Азербайджану: Наскільки реально замінити ним російський

Азербайджан може стати одним із нових постачальників газу в Україну, заявили представники оператора ГТС. Такої думки дійшли під час засідання українсько-азербайджанської робочої групи щодо співпраці в енергетичній сфері. Ідея отримувати газ із країн Азії – не нова, але, як стверджують експерти, не надто реалістична. Чи вдасться Україні знайти нових газових партнерів і чи зможемо ми замінити російський газ – Патріоти України пропонують розібратися в цьому питанні детально.

Чи піде газ із Азербайджану?

У кінці 2020 року Азербайджан почав комерційні поставки газу в Європу в обхід Росії. Поставки йдуть через територію Туреччини і трубопровід TANAP, а далі через Трансадріатичний газопровід (TAP). Згідно з планами, протягом наступних 25 років Баку щорічно буде постачати близько 10 млрд кубометрів газу в Європу: 8 млрд кубів в Італію, по одному мільярду кубометрів – до Греції і Болгарії.

Приблизно в цю схему поставок збирається потрапити і Україна. Тільки з території Туреччини газ повинен потрапляти в Трансбалканський газопровід, який проходить територією України. Цей газопровід був побудований для транспортування газу з СРСР до Туреччини, але ще рік тому ГТС України здійснила по ньому реверсне транспортування газу з Греції, що продемонструвало здатності цього маршруту.

Але навіть якщо такий маршрут дійсно може працювати, проблеми поставок газу з Азербайджану це не знімає. Адже є ще питання наявності ресурсу.

"У Азербайджану немає необхідного ресурсу, щоб постачати газ ще й в Україну, – стверджує експерт Української енергетичної асоціації Валентин Землянський. – У них не вистачає газу для виконання контрактів перед Європою. Чи можемо ми отримувати газ за цим напрямком? Та без проблем. Тільки російський газ".

Скептичний до можливості поставок азербайджанського газу і експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев.

Країни, які будували трубопровід TAP-TANAP, розраховували винятково на свої потреби. Вони вкладали кошти з розрахунку на те, що їм потім цей газ із Азербайджану прийде. І ніяких вільних обсягів на цьому трубопроводі на найближчі 10 років не передбачається", – говорить Рябцев.

Порівняймо також цифри. Усього в Європу Азербайджан постачає 10 млрд кубометрів газу. Україні для повного покриття своїх потреб необхідно купувати приблизно тих же 10 млрд кубометрів. Тому сподіватися, що Азербайджан забезпечить нас газом, не варто. Фактично для цього азербайджанцям довелося б припинити постачання всім іншим європейським партнерам.

Чи є інші можливі постачальники?Ще на початку 2000-х Україна отримувала не тільки російський газ. До 2006-го ми активно купували блакитне паливо також у Туркменістані (близько 30 млрд кубометрів на рік). Туркменський газ потрапляв до нас через територію Росії. Спочатку поставки велися безпосередньо, пізніше – через російських посередників. Але через фінансові неузгодженості туркменський газ ми втратили. Відновити зв'язок із Туркменістаном намагалися багато разів, але це не увінчалося успіхом.

Теоретично туркменський газ ми б також могли отримувати через територію Туреччини, але і тут є питання ресурсу. "Туркменський газ – це добре, – говорить Землянський. – Але насамперед потрібно будівництво газопроводу через Каспій, а це питання зараз не стоїть. До того ж у Туркменістану також велике питання з ресурсом. Там активно працюють китайці, вони забирають практично весь обсяг газу. Частину забирають росіяни. Третє питання – ціна. Уявіть собі плече транспортування від Туркменістану до України. Це буде істотно дорожче, ніж ми купуємо зараз".

Також у Туркменістану є спеціальні домовленості з Росією, через які отримати від них газ ми ніяк не можемо. "Туркменський газ розписаний на 25 років, – додає Рябцев. – За стратегією розвитку газовидобутку Туркменістану, якщо країна буде видобувати більше газу, ніж планується, всі надлишки отримуватиме РФ. У них договір".

На цьому можливі партнери не закінчуються. Ми також могли б спробувати отримати скандинавський газ, як планує це робити Польща. Але і тут ресурс дуже обмежений. Періодично наша влада так само повертаються до теми поставок скрапленого газу, але ми так і не почали працювати над проєктом потужностей для його прийому.

Як відмовитися від російського газу?

Землянський запевняє, знайти нового постачальника зараз у нас можливості немає: "Не треба намагатися сперечатися з нашим географічним розташуванням і системою наших трубопроводів. Треба виходити з тих умов, у яких ми живемо, і виходити з тих рішень, які будуть логічні".

Зі свого боку Рябцев вважає, що замінити російський газ ми можемо, але для цього потрібно не шукати інших постачальників, а розвивати свою здобич: "У нас достатня база, щоб забезпечити себе газом у повному обсязі. Але для цього потрібно вкладати в підготовку кадрів, геологічну розвідку, розробку родовищ. Нам допоможе власний видобуток і підвищення енергоефективності", – підсумував експерт.

Зараз газ – дуже затребуваний ресурс. Провідні країни світу поступово переходять на більш екологічні методи видобутку енергії. А газ – це єдине джерело, яким можна збалансувати зелену генерацію. Відповідно, попит на газ буде тільки рости. Тому ідея шукати нових постачальників в умовах підвищеного попиту і браку ресурсів має, на жаль, небагато шансів на успіх.