Все піде наперекосяк: Психолог назвала чотири дитячі травми, які ламають нам життя

Усі ми родом із дитинства, а разом із нами й наші комплекси, внутрішні бар'єри, проблеми в комунікації та багато іншого. У тендітному віці людина найбільш уразлива до слів та дій батьків, бабусь і дідусів, друзів і вчителів у школі, сусідів і просто оточуючих. Вони можуть залишити серйозну психологічну травму, яка в майбутньому заважатиме повноцінному життю дорослого чоловіка чи жінки, зазначають Патріоти України.

Психологиня Євгенія Береза в журналі Мarie Сlaire пояснила, що діти зовсім не вміють фільтрувати та аналізувати інформацію, тому вона проникає в несформовану підсвідомість та сприяє розвитку комплексів. Експертка навела приклади, як дитячі травми впливають на життя дорослої людини.

Комплекс жертви

Досить поширена проблема серед молоді та зрілих людей. Такі постійно скаржаться, що для когось роблять занадто багато, а для себе – ніщо. Однак при цьому, нічого не змінюють, а лише продовжують ставити чужі інтереси вище за свої, завдаючи шкоди своєму психологічному, а часом і фізичному здоров'ю. Надалі це допомагає "жертві" маніпулювати оточуючими та привертати увагу до власних страждань.

Дитяча травма:

Є привід припускати, що, будучи дитиною, така людина часто чула від мами, тата чи іншої значущої фігури, як сильно для неї стараються, як багато роблять і як від цього втомлюються. Крім вимог вдячності, малюку вселяють, що думка "сусіда дяді Петі" – дуже вагома. Так чадо починає вважати, що судження "авторитетного сусіда" набагато важливіші, ніж його власні, а також усвідомлює: якщо я щось для когось роблю, то потім можу маніпулювати цією людиною

Комплекс неповноцінності

Така проблема з'являється, коли людина вважає себе недостатньо хорошою для чогось. Вона вселяє собі, що не гідна щастя, кохання, турботи. Наприклад, чоловіки переконують себе в тому, що вони не підходять для стосунків із певною дівчиною. Тому починають компенсувати вигадані вади зовнішніми атрибутами: телефон, машина, будинок. Ці речі не приносять йому щирої радості, зате кричать про дитячі травми.

Дитяча травма:

"Подивися, як Діма грає у футбол, а ти так не вмієш", "Послухай, як Таня співає на сцені, а в тебе немає жодного таланту". Ці фрази, сказані часто без злого наміру, стають причиною серйозних проблем та внутрішніх бар'єрів вже дорослої людини. Дитину вони принижують і дають відчути себе ні на що не здатною. Порівнювати одну дитину з іншою – велика помилка, яка в майбутньому відіграє вагому роль у спілкуванні хлопця або дівчини з оточуючими.

Дитяча травма:

У минулому таким людям не надавали права на помилку. Швидше за все батьки вимагали виконання всіх завдань тільки на відмінно, а за кожен промах, навіть найменший, карали. Проте робили це виключно "за зачиненими дверима". Перед сторонніми дитину розхвалювали, гордо показували медалі з олімпіад та говорили про успіхи у школі. Тепер особистість, що сформувалася, боячись знову допустити помилку, свідомо хвалить себе перед іншими.

Дитяча травма:

Якась значуща жіноча постать (мама/бабуся/вчителька/перше кохання) боляче і жорстоко вчинила з його гідністю. Що важливо, для приниження чоловічого его не обов'язково влаштовувати глибокі гучні сцени – вистачить зневажливого погляду. Безневинна насмішка могла зробити з доброго хлопця самозакоханого Дон Жуана.