Чи візьмуть Україну до ЄС за два роки: Скільки насправді можуть тривати переговори

Переговори про вступ України до ЄС навряд чи завершаться через 2 роки після їх початку, як анонсували в Кабміні. Адже в оцінці цього часу варто орієнтуватися не лише на приведення Україною свого законодавства у відповідність до європейського, а й на здатність самого ЄС оперативно виконати свою частину роботи. Тому більш реалістичним є термін у 4 роки - і то, він виглядає максимально оптимістичним, передають Патріоти України.

Про це розповіла OBOZ.UA керівник Центру економічних досліджень Вероніка Мовчан. Вона нагадала: раніше голова Ради ЄС Шарль Мішель зазначав, що очікує на розширення Євросоюзу до 2023 року. І, на її думку, саме на цей термін слід орієнтуватись Україні.

"Добре, що він називає цей рік – тому що це створює певну часову рамку, дозволяє розуміти, наскільки швидко потрібно рухатися. Від цієї рамки нам треба віднімати як мінімум 2 роки на узгодження всіх технічних деталей після того, як ми виконаємо все по законодавству і отримаємо звіт, що все зроблено. Тобто ми вже з 30-го переміщаємося на 28-й... Якщо Україна зможе адаптувати все законодавство за два роки, це буде дуже круто", – пояснила вона.

При цьому Мовчан підкреслила: заява, що прозвучала з Кабміну, стосується лише часу, необхідного Україні на виконання своєї частини роботи. Проте гарантувати, що за цей період Єврокомісія зможе провести всі перевірки і дати фідбек – не можна.

"У процесі на нас дивитимуться і уточнюватимуть. І я боюся, що 4 роки на виконання всієї гармонізації законодавства – це і так абсолютно гігантське завдання", – констатувала вона.

Чи зможе Україна вступити до ЄС під час війни

Зі свого боку, віцепрем'єрка з питань євроінтеграції Ольга Стефанішина, яка і заявила про реальність закінчення переговорів через 2 роки після їхнього початку, у розмові з OBOZ.UA визнала: наразі можливість вступу України до ЄС під час війни не обговорюється. Понад те, цього взагалі немає на порядку денному.

Однак, наголосила вона, це ніяк не впливає на проходження Україною всіх необхідних процедур. При цьому, за її словами, розуміння того, як потрібно буде діяти, якщо переговори завершаться раніше за перемогу України у війні, є.

"Ми розраховуємо, що спочатку досягнемо перемоги і потім прийматимемо важливі геополітичні рішення. Але якщо це станеться навпаки, тоді вестимемо переговори", – пояснила вона.

При цьому Стефанішина нагадала: Угода про асоціацію з ЄС була підписана після Революції Гідності в межах кордонів України 1991 року. На той час вже був анексований Крим і відбувалися бойові дії на території Донецької та Луганської областей – "але жодної дискусії не було про те, що є сумніви щодо територіальної цілісності України". "Україна сама створила певний прецедент у цьому напрямі. Тому є надія, що це питання не буде", – резюмувала вона.

Переговори не розпочнуться навіть після ухвалення рішення про їх початок

Загалом процедура початку переговорів про вступ до ЄС досить забюрократизована. Так, 14 грудня всі країни ЄС на саміті мають вирішити, чи розпочинати переговори з Україною щодо вступу. Якщо рішення буде позитивним – розпочнуться нові переговори, проте не про вступ, а проміжні.

"Перед наступним етапом, коли стартуватиме перший раунд переговорів (якщо лідери ЄС все ж таки ухвалять рішення у грудні), ЄК визначає ще 4 блоки, на яких акцентуватимуть увагу. Вони набагато менше, ніж 7 рекомендацій, це дуже точкові речі. ... Це тактичні завдання, ми їх все реалізуємо, і робитимемо особливий фокус на тих завданнях, які потребують домовленостей безпосередньо з деякими країнами ЄС", – пояснила Стефанішина.

Зі свого боку, Мовчан визнала: Україна входить до етапу переговорів та постійних домовлянь. Іншими словами, владі "потрібно постійно домовлятися з усіма країнами – щоб кожне наступне голосування відбувалося".

"Ми зараз пройшли важливий етап, але ЄК - це орган, який не приймає рішення щодо початку переговорів. Потрібний консенсус 27 країн-членів. 14 грудня буде саміт, і нам треба, щоби вони сказали: "Ми в принципі згодні". Потім потрібний буде консенсус для початку формування переговорної рамки, консенсус для відкриття певних кластерів (їх 6), консенсус для закриття кожного переговорного розділу (їх 34)", – констатувала вона.