"Друзі" пізналися в біді": Два союзники РФ виривають у неї шматок нафтового "пирога"

Іран та Венесуела - "друзі" країни-бензоколонки Росії - вирішили скористатись її становищем та швидко заявили Європі про готовність надати додаткові обсяги нафти, аби замінити російські енергоносії, повідомляють Патріоти України.

Повномасштабна війна Росії проти України змусила Європу запанікувати, оскільки країна-агресор є одним із найбільших постачальників нафти і займає близько 10% світового ринку, а тому ембарго на експорт російської нафти могло б викликати дефіцит пального.

Хоч ціна спочатку і піднялась до рівня 150 доларів за барель, але потім вона швидко пішла на спад, знизивши вартість і на нафтопродукти. "Всього за два дні тонна бензину в Європі подешевшала на 200 доларів, а дизеля - на 340 доларів, або на 15-20%", - каже директор консалтингової групи "А-95" Сергій Куюн.

Така позитивна тенденція спричинена ефективною роботою міжнародної дипломатії. Багато країн світу мають бажання "злізти з голки" роснафти. "Зниження ціни на нафту стало результатом вдалої дипломатичної роботи, - каже експерт. - "Велика сімка" (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Італія, Канада та Японія – ред.) добре виконала своє домашнє завдання. Проведено переговори з країнами, які є провідними постачальниками нафти на світовий ринок. В результаті вони погодилися збільшити видобуток для того, щоб замінити російську нафту на випадок, якщо її експорт буде заборонено", - пояснив координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман.

ОАЕ та Венесуела найпершими висловили готовність надавати додаткові обсяги нафти, а згодом до їхньої компанії приєднався й Іран. У цей момент ринок усвідомив, що навіть коли провідні економіки відмовляться від російської нафти, значного дефіциту на ринку не виникне. Як кажуть, незамінних немає.

"В той же час, видобувачі нафти, зрозумівши, що в світі з’явилася нова країна-вигнанець, охоче накинулися на жертву, прагнучи поглинути частку ринку, яку до цього займала Росія", - говорить Олег Гетман.

Ці диктатури вже багато років змушені жити під міжнародними санкціями, однак нинішня ситуація дає їм унікальну можливість послабити тиск і збільшити доходи від нафтовидобутку та експорту. І як показує практика, вони не нехтують такими можливостями.