Дуже поспішають з поповненням: ЗМІ розповіли, як Росія вербує мігрантів з Африки на війну проти України

Росія активно вербує до своєї армії мігрантів з Африки для війни проти України. Чоловіків, які приїхали до РФ шукати кращого життя, вишукують в університетах, заманюють на фронт обманом і навіть шантажем. Про це йдеться у статті The Insider. Журналісти поговорили з африканцями, які неочікувано для себе опинилися в окопах, а потім – у полоні в Україні, передають Патріоти України.

Один із них розповів, що військовий контракт йому підсунули під виглядом робочого, другому обіцяли службу охоронцем.

Видання зазначає, що, за даними МВС РФ, з початку 2024 року 3344 іноземці, які вирушили на війну проти України, отримали громадянство РФ.

Російська пропаганда регулярно показує сюжети, як до окупаційної армії вступають "добровольці" з "дружніх" чи "нейтральних" держав Африки.

Наприклад, у травні 2024 року на росТБ показали групу іноземців перед відправкою до України. Серед них був Ламін Джатта з Гамбії, який на камеру говорив про свою любов до РФ та бажання боротися за неї.

Однак його друг розповів The Insider, що Ламін спочатку прилетів до Білорусі за студентською візою влітку 2023 року і планував нелегально перетнути кордон, щоб потрапити до Німеччини чи Нідерландів.

Після провалу цієї спроби уродженець Гамбії вирушив на заробітки до РФ, де потрапив під облаву.

Йому запропонували вибір: депортація до Африки чи контракт із міноборони РФ.

У серпні родина Ламіна отримала звістку про його загибель на фронті в Україні.

За схожою схемою працюють вербувальники громадян Сирії, пише The Insider.

Зокрема, компанія бізнесмена з Пермі Сергія Мерзлякова та його партнера Халеда аль-Амірі спочатку організовувала потоки біженців із країн Африки та Близького Сходу, щоб спровокувати міграційну кризу на кордонах.

Тепер ця ж інфраструктура використовується для вербування мігрантів до військ РФ. У соцмережах громадян з арабських країн відкрито залучають підписати контракт із міноборони РФ, обіцяючи громадянство РФ та зарплату в 2,2 тис. доларів.

Згідно з указом, підписаним диктатором Володимиром Путіним у січні 2024 року, найманці, які уклали контракт не менше ніж на рік у період "спецоперації", справді можуть претендувати на отримання паспорта РФ.

При цьому немає даних про регулярне використання на фронті великих підрозділів іноземців. Очевидно, невеликі групи задіяні в тилу і лише епізодично беруть участь у штурмах.

Ще одна непряма ознака не найбільшого значення іноземців для ЗС РФ на полі бою – мізерна кількість полонених, зазначається у статті.

В українських таборах для військовополонених перебувають десятки, а не сотні чи тисячі таких найманців, причому за останній рік нікого з них не змінювали, оскільки влада РФ не звертається з відповідними запитами, а на батьківщині багатьом загрожує кримінальна справа за найманство.

На полі бою найманці із третіх країн часто виявляються вимушено, розповіли співрозмовники The Insider.

Річард із Сьєрра-Леоне приїхав до РФ у листопаді 2023 року у пошуках звичайної цивільної роботи, хоча у своїй рідній країні прослужив в армії понад десять років.Як відомо, у Сьєрра-Леоні – найнижчі у світі зарплати, каже чоловік. Середня зарплата на місяць – близько 40 доларів.

"Щоб заробити, я вступив до армії своєї країни Сьєрра-Леоне. Зараз у мене двоє дітей – хлопчик та дівчинка. Дочка завжди була розумною і казала мені, що хоче стати лікарем. Я сказав їй: "Добре, я намагатимуся зробити все можливе, щоб ти змогла досягти своєї мрії", – поділився він із журналістами.

Річард розповів, що кілька років збирав гроші та в результаті, зібравши накопичення і позичивши в родичів, йому вдалося поїхати до РФ за туристичною візою."В інші країни можна було поїхати, тільки якщо в тебе було 15-20 тисяч доларів, а переїзд до Росії обійшовся мені приблизно вдвічі дешевше – 7 тис. доларів. Я планував знайти роботу і одразу почати відправляти гроші своїй родині", – сказав чоловік .

У листопаді 2023 року Річард відлетів до Санкт-Петербурга. Знайти роботу без дозволу на трудову діяльність та знання російської виявилося складно, тому за кілька тижнів чоловік зв'язався з турагентом, який допомагав йому отримати візу.

Через месенджери з Річардом спілкувався співробітник "Азімут Тур Сервіс". Зустрітися особисто з ним було неможливо, що видалося дивним іноземцю.

За словами Річарда, агент пообіцяв йому надіслати таксі, яке відвезе його "у місце, де на тебе чекає людина, щоб оформити документи".

"Ніхто мене не запитав, чи хочу я підписати контракт на військову службу, чи ні. Папери були російською мовою, і я не розумів, що там написано. Від мене був потрібний лише підпис", – розповів африканець.

Через деякий час агент передзвонив Річарду і сказав, що його "контракт прийнято":

"Я запитав: "Який контракт?" Він відповів, що це робота, але для початку мені потрібно буде пройти навчання, щоб здобути досвід. Я погодився. Мій контракт прийняли 7 грудня 2023 року. 10 грудня мені сказали взяти з собою всі свої речі, і ми поїхали з Санкт-Петербурга до Ростова".

У Ростові африканця зустріли, посадили в автобус та відвезли на військову базу. Там йому повідомили про необхідність пройти військову підготовку протягом двох тижнів, а потім вирушити на фронт на Донбас.

"У нас забрали документи та телефони. За кілька днів мені повернули телефон, і я написав агенту: "Що я роблю на військовій базі?" Він відповів: "Річарде, ти підписав контракт з армією. Це найпростіший спосіб отримати документи, і вони заплатять тобі за укладення контракту". Мені не назвали точну суму виплати, але сказали, що моя місячна зарплата становитиме 2 тисячі доларів", – розповів Річард.

Через рік служби йому пообіцяли громадянство РФ та допомогу з житлом. Коли Річард сказав, що не хоче служити в армії, оскільки вже багато років прослужив, йому відповіли, що контракт вже підписано.

"Я продовжував наполягати, що не хочу цього контракту і тоді агент заблокував мій номер, я більше не міг з ним зв'язатися", – розповів чоловік.

За два тижні він уже був в Україні. На базі в окупованому Донецьку іноземців тримали під суворою охороною:

"Куди б ми не пішли, за нами йшли люди зі зброєю. Навіть у туалет. Потім я дізнався, що багато російських солдатів були ув'язненими, які підписали контракти, щоб після року на фронті вийти на волю. Я подумав: чому ми маємо бути на тих самих умовах? Адже ми не сиділи у в'язниці й не маємо проблем із законом, чому нас тримають під таким же контролем?".

Спочатку Річарду було дозволено займатися господарськими справами, але потім чоловіка відправили на іншу позицію, де йому довелося брати участь у штурмі.

За словами африканця, більшість іноземців командування РФ відправляє на передову, а "справжні" солдати "залишаються позаду, спостерігають і чекають на момент, щоб захопити позицію".

"Командир з наступної позиції відправив мене та ще двох військових штурмувати якийсь бункер. Я запитав його, як можна втрьох захопити бункер, якщо ми під вогнем артилерії, танків та снайперів, а над нами ще й дрони. Він відповів, що ми повинні підкорятися наказам. Наступного ранку ми висунулися на позицію. До цього ми просувалися на 30, 50, максимум 100 метрів, але тепер подолали понад 250 метрів. Але на цій останній ділянці українські сили нас помітили", – каже Річард.

Його підрозділ потрапив у засідку, сам він був поранений у ногу. Їм вдалося сховатись у напівзруйнованій будівлі, де вони провели тиждень без їжі, води та зв'язку – найманцям, за зізнанням Річарда, "доводилося пити сечу".

Коли нарешті почалася евакуація, товариші по службі Річарда перестрибнули через паркан, а він упав і знепритомнів, оскільки був занадто виснажений:

"Через 5-10 хвилин я прийшов до тями й озирнувся навколо, але не побачив свого загону. І тут на мене скинули з дрона ще одну гранату. Я потрапив в епіцентр вибуху і стікав кров'ю, моя рука оніміла за лічені секунди. Але я продовжив рухатися. Я молився: "Будь ласка, Господи, пробач мою душу, тому що я не знав, у що вплутався".

Усю ніч чоловік провів під обстрілом, а вранці його знайшли воїни Сил оборони України.

"Вони оточили мене, повністю озброєні. Я закричав: "Не стріляйте, не стріляйте! Я російський солдат, я російський солдат. Будь ласка, не стріляйте!" Командир, який говорив англійською, сказав: "Виходь, тільки не роби дурниць, інакше пошкодуєш". Я підняв руки і, як міг, вийшов. Я пам'ятаю, як нам казали, що коли українці зловлять нас, то вб'ють, як тварин. Але мені пообіцяли медичну допомогу. Тож я потрапив у полон", – розповів африканець.

Вже понад вісім місяців чоловік перебуває в українському полоні. Він зізнається, що ще до приїзду до РФ чув про війну в Україні, проте не розумів суті:

"У себе на батьківщині ми дивилися "Аль-Джазіру", BBC, CNN і стежили за тим, як розгортається війна. Ми чули різні версії, доки я не опинився тут, в Україні. Тут кажуть, що борються за свою землю, яку Росія намагається забрати в них уже понад сто років. Я зрозумів, що нічого не знаю про цю війну. Я нічого не знаю про Росію. І я був дурнем, коли дотримувався кожного наказу, який мені давали. Я молюся, щоб, коли мене відпустять, знову не опинитися на війні. Вже понад вісім місяців моя сім'я не знає, де я. Ніхто з них не знає, що мене захопили".

Інший співрозмовник The Insider, уродженець Сомалі Аділ, також поїхав до Росії на заробітки. У його рідній країні вже кілька десятиліть вирує громадянська війна, а робота в супермаркеті не приносила достатньо прибутку.

У Москві він влаштувався в компанію, яка продає зимовий одяг, проте отримував лише близько 200 доларів на місяць. Тоді його зацікавила служба в армії РФ за контрактом як спосіб отримати більшу зарплату та громадянство РФ.На відміну від Річарда, Аділ зробив усвідомлений вибір, проте він стверджує, що йому обіцяли посаду охоронця.

Проте, всупереч очікуванням, чоловік опинився просто на лінії фронту.

"Я був у шоці. У мене не було ніякої можливості заперечити. До того ж, якби я заговорив, ніхто б мене не зрозумів. Я теж не розумів більшу частину того, що мені говорили. На той момент російська мова здавалася мені дуже складною, і я не міг зрозуміти, що саме вони кажуть. Вони тільки казали: "Йди на передову. Йди на передову", – розповідає він.

На "нулі" Аділ провів лише кілька днів. Разом з іншими окупантами він потрапив у засідку, і невдовзі їм довелося здатися в полон.

Зараз сомалійець шкодує про своє рішення про службу до армії РФ:

"На передовій було багато вбитих. Ти просто намагаєшся вижити. Коли хтось один раз потрапляє в таку ситуацію, він не потрапить до неї вдруге, поки він у своєму розумі".

Як і Річард, Аділ сподівається, що скоро його звільнять із полону, але повертатися до Сомалі, де теж триває війна, він не хоче.

"Я стикався з війною, я бачив війну на власні очі щодня. Я там був цивільним. Якщо я повернуся до своєї країни, це буде початок не з нуля, а з мінусу. Це набагато гірше. Тому я не хочу повертатися до своєї країни", – каже чоловік.