Які докази утилізували у Генштабі ЗСУ? Подробиці знищення документів про окупацію Криму (відео)

Генштаб Збройних сил України знищив записи військових, які стосувалися незаконної анексії Криму в 2014 році. Утилізацію провели за інструкцією та наказом Міністерства оборони. Патріоти України пропонують вам дізнатися подробиці цієї події.

Навесні 2014 року кримчани фільмували та викладали в мережу відео, як цілі ескадрильї російських гелікоптерів літали над півостровом. Проте в Міноборони та Генштабі ЗСУ немає офіційної інформації, яка б підтвердила або спростувала – чи були письмові накази збивати ці гелікоптери та літаки. Також невідомо, і в якій кількості та коли саме Росія вперше порушила повітряний простір України і вторглася на територію Криму в 2014 році. Тому що ці документи були знищені ще у 2016–2017 роках.

Інформацію про знищені документи перших днів збройної окупації оприлюднив генерал-полковник Володимир Замана. Його адвокати зверталися до Міноборони та Генштабу із запитами про стан армії в 13-му та 14-му роках. До 14-го Замана два роки був начальником Генерального штабу Збройних сил України. З червня 2020 року генпрокуратура оголосила йому підозру і тепер звинувачує у підриві обороноздатності країни та державній зраді.

«З посади начальника Генштабу ЗСУ був звільнений Януковичем 19 лютого 2014 року. Вранці цього ж дня я підписав розпорядження, яке пішло у війська, в якому дав рекомендації, як діяти у разі масових безладів, блокування частин і таке інше. Пан Турчинов і його команда звинувачують ЗСУ в тому, що вони не були готові та здали Крим. Я доводжу, що це не так!» – сказав у коментарі начальник Генерального штабу ЗСУ (2012–2014) Володимир Замана.

Генштаб ЗСУ та Міністерство оборони пояснили, що знищено було «журнали бойового чергування службових осіб чергової бойової обслуги» та робочі зошити службових осіб чергової бойової обслуги. У цих документах були записи військових про все, що відбувалося всередині і навколо військових частин у 2014 році у Криму, їх утилізували згідно з інструкціями та наказами Міністерства оборони.

Також там були прізвища чергових і фіксація наказів, які вони отримували. Цю первинну документацію, згідно з інструкціями, мали б знищити вже за рік. Її утилізували через два-три роки.

«Посилатись на якісь «бумажки» і знищувати докази факту збройної агресії проти України – це злочин! Ці правила розраховані на дії в нормальних обставинах, а ми перебуваємо в стані війни з Росією. Цей стан був викликаний агресією Росії проти України, і тому збереження всієї інформації, яка свідчить про збройну агресію проти України – дуже важливо», – висловив свою позицію колишній Уповноважений України в Міжнародному суді ООН Володимир Василенко.

Є й усні свідчення від військових, що письмового наказу – на застосування зброї – з Києва тоді не було. Ми вже піднімали це питання, «чи був наказ стріляти?» у попередніх матеріалах. Інформацію про те, що наказу стріляти не було, чув і Володимир Замана, коли 12–15 березня 2014 року був у Криму.

«Я змушений був зібрати телефони командирів, найбільших частин, приїхати в Київ, і дати цей список мобільних телефонів пану Турчинову. Я сказав: «Товаришу головнокомандувач, хоч ви зателефонуйте, підтримайте людей!» По доповідях командирів, я знаю, що їм телефонував Турчинов і сказав триматися, а наказів чи розпоряджень ніяких не було», – поділився спогадами начальник Генерального штабу ЗСУ (2012–2014) Володимир Замана.

В інтерв’ю «Лівому берегу» Олександр Турчинов заявляв, що давав письмовий наказ на застосування зброї. Цю ж інформацію для «Української правди» підтверджував колишній виконувач обов'язків голови Адміністрації президента України Сергій Пашинський. А в березні цього року Турчинов повторив це і редакції Крим.Реалії.

У відповіді Генштабу ЗСУ адвокатам Володимира Замани йдеться про те, що накази виконувача обов'язків президента у 2014 році Турчинова не знищувалися. Тому Замана припускає, що жодних письмових наказів відкривати вогонь Турчинов не давав.

«Мені здається, це фарс, там знищувати нічого. Там цих документів просто не було», – прокоментував начальник Генерального штабу ЗСУ (2012–2014) Володимир Замана.

Журналісти звернулися за коментарем до Олександра Турчинова. Він пояснює, що його доручення не можливо знищити. Бо його розсекречено, і стенограма засідання РНБО за 28 лютого 2014 року оприлюднена в інтернеті. В документі зафіксовано доручення до Міноборони, що у випадку штурму військових частин використовувати зброю відповідно до вимог військових статутів.

«Ці документи не треба шукати в темних кімнатах, їх не треба шукати в якихось засекречених архівах, ці документи є в загальному доступі. 28 лютого 2014 року ми зібрали засідання РНБО. Я поставив завдання, які були оформлені та підписані мною і тодішнім секретарем РНБО Андрієм Парубієм. Серед задач, які стосувалися пріоритетів того часу, були поставлені завдання мобілізації, оголошення повної бойової готовності та чіткої оборони всіх наших військових частин та підрозділів, які були розташовані на території АР Крим. І безумовно, використання зброї для захисту військових частин, для протидії військовій агресії РФ», – зазначив у коментарі Крим.Реалії тодішній виконувач обов'язків президента України (лютий-червень 2014 року) Олександр Турчинов.

У запитанні – «хто здав Крим?» – в Україні є запит на правду, і є конкретні відповідальні особи, вважає Денис Савченко, координатор неурядової правозахисної організації «Крим СОС». Тому кожен знищений документ – це черговий втрачений шанс.

«Це питання – а що ж Україна? Тому що завжди є частина відповідальності держави-агресора, але також є відповідальність і Української держави, за ті дії, які вчинялися в період 2014 року. Наявність документів внесло б ясність у тому, що ж все-таки відбувалося навесні 2014 року. Вони б трошки знизили градус, по-перше, конфліктності в суспільстві, і дозволили б рухатися далі», – зазначає координатор «Крим SOS» Денис Савченко.

Через окупацію Криму Україна судиться з Росією у чотирьох інстанціях: Міжнародному суді ООН, Європейському суді з прав людини, Морському арбітражі, Міжнародному інвестиційному арбітражі. Проте за Міжнародною практикою, Україна не може позиватися до Росії як країни, що здійснила акт збройної агресії.

«Ці позови не мають жодного стосунку до збройної агресії Росії проти України. У цих позовах не йдеться про відповідальність Росії, як держави-агресора. В цих позовах йдеться лише про відповідальність Росії за порушення окремих міжнародних конвенцій, не пов’язаних з актами агресії», – пояснив Крим.Реалії колишній Уповноважений України в Міжнародному суді ООН Володимир Василенко.

Ще українські юристи працюють над позовом до Міжнародного кримінального суду. Це той випадок, коли Україна може позиватися до конкретних осіб, які причетні до вторгнення на територію України.

Та злочини, такі як окупація чи анексія – без строку давності. І як показує практика, коли навіть через десятки років дійде час до репарацій та повернення територій – при нагоді будуть будь-які свідчення та документи, що стосуються вчинення цього злочину.

«Оскільки Російська Федерація та її керівництво вперто відмовляється визнати свою участь у збройній агресії проти України, то надзвичайно важливо є зберегти всі факти, які свідчать про те, що в лютому 2014 року Росія вчинила акт агресії проти України», – зазначив у коментарі Крим.Реалії колишній Уповноважений України в Міжнародному суді ООН, Володимир Василенко.

Тому всі документи, військові журнали 2014 року такі важливі. Не знищено документи, які зберігаються під грифом «секретно» та перебувають на зберіганні у Генштабі ЗСУ, повідомили нам у письмовій відповіді. На запитання до Міноборони, чи не планує міністерство проводити розслідування, у зв’язку зі знищенням документації, що стосується окупації Криму, відомство відповіді не надало.