Хіти тижня. "Росія розгортає ударні угрупування. Вони мають чітке спрямування на Київ, Кременчук, Дніпро, Херсон, Одесу", - Безсмертний

Політик, дипломат, колишній представник України в Тристоронній групі в ефірі програми телеканалу Еспресо "Студія Захід з Антоном Борковським" розповів про розгортання ударних військових угруповань Росії, напрямки можливих ударів й розбалансування безпекової компоненти, передають Патріоти України.

Отже, пане Романе, ситуація в Україні надзвичайно непроста. Світові військові експерти, безліч українських військових діючих і у відставці, попереджають про можливість розгортання так званого військового сценарію у серпні-вересні-жовтні.

Кремль готується до серйозної агресії із застосуванням збройних сил чи компонентів Збройних Сил, наявних сьогодні в Російської Федерації. Росія нав’язує світу, особливо Європі, зміст нового, агресивного спрямування і своїх дій щодо найближчих союзів та відновлення інтересів – тут, увага! – не тільки тих, які свого часу мав Радянський Союз, а й Російська імперія. Оця тяглість спонукає Росію до агресії на Близькому Сході, на Далекому Сході, далі – Іран, Ірак, Африка. І все це свідчить про те, що фактично Кремль відновлює у своїй зовнішній політиці силову компоненту. На кордоні з Україною формуються три ударні напрямки. Про це свідчать формування відповідних ударних армій з боку Російської Федерації, причому, я наголошую: вони знаходяться у польових умовах. Зважте на те, що навіть землі, виділені під розташування цих об’єднань і груп, фактично були самозахоплені. Тобто, міністерство оборони, генеральний штаб власними розпорядженнями займали землі фермерів, приватних осіб, державних підприємств і так далі. Це свідчить про те, що Кремль серйозно готується до застосування силової компоненти у західному напрямку. Якщо ви подивитесь на кадрові зміни, які зараз відбуваються в Республіці Білорусь, а це призначення на ключові посади в головному розвідувальному управлінні генерального штабу Збройних Сил Республіки Білорусь явних прихильників “русского міра”, зокрема, таких як Косигін, то це ще більш доводить, що Росія фактично використовує всі компоненти, які знаходяться навколо України для того, щоб здійснювати тиск. Я підтримую позицію про те, що оцей хаос, який почався особливо в управлінні безпековою сферою в Україні, невипадково… Ну для чого ДБР було потрібно вилучати клістрони систем ПВО у відповідних об’єднаннях? Хоча б задайтесь таким питанням. Це ж яким треба бути керівником військової частини, щоб допустити на свою територію слідчого?! При тому всі знають, що вже більше п’яти років існує військова прокуратура. Це свідчить про те, що Росія здійснює широкомасштабний комплексний план агресії проти України. В свою чергу, Україна безумовно щось робить, і дуже мені приємно те, що останнім часом були чіткі заяви генштабу про те, що скорочень в Збройних Силах не буде, про те, що відбувається постачання нового обладнання до Збройних Сил. Але знаєте, ніяково стає, коли бачу інформацію, що “Збройні Сили України отримали тисячу пістолетів від естонського уряду”, чи “декілька летальних засобів від уряду Великобританії” і таке інше, а поруч бачу, що на кордоні з Україною виставляють тактичні, стратегічні ракетні комплекси. Є прямі факти того, що готується сценарій, подібний до того, який був в Грузії у 2008, який був у нас в 2014 році. Сьогодні фактично по всьому західному напрямку Російської Федерації здійснюються постійні навчання, проводяться штабні злагодження підрозділів, стрільби, я вже не кажу про те, що плануються широкомасштабні навчання, такі, як Кавказ-2020, Захід-2020. Це оперативно відпрацьовуються тактичні кроки реалізації завдань, легендованих завдань, захоплення тих чи інших територій. Там не йде мова про оборону власної території, там йде мова про захоплення інших територій, і це триває кілька років, тому очевидно, що треба очікувати серйозної загрози восени, коли будуть проходити ці навчання.

З іншого боку, можливо, справді Росія в такий спосіб намагається просто застрашити команду найвеличніших лідерів сучасності, підняти градус для того, щоб вибити з української влади ті чи інші капітулянтські домовленості?

Поруч з тим, що я озвучив, є тема і політичного банкрутства, яке нав’язується. І невипадкові ці вояжі Єрмака. Це спроба прикрити оцю наростаючу агресивність проти України, і вже ж давним-давно зрозуміло, що Кремль використовує своїх контрагентів у Берліні і в Парижі, для того щоб нав’язувати Україні певні кроки. Ми ж давним-давно чуємо і з Берліна, і з Парижа капітулянтські голоси щодо Кремля. Тут ситуація така, даруйте за те, що скажу, але порятунок потопаючого у власних руках самого потопаючого. І Україні тут насамперед треба думати про безпеку. При цьому слід чітко розуміти, що якщо навіть поляки змінили доктрину національної безпеки, виходячи з того, що основну загрозу вони бачать в агресивності Російської Федерації, то що робить Україна у цій ситуації? Те ж саме відбувається в Литві, в Балтійських республіках, які сьогодні просять про допомогу, тому що вони знаходяться на передньому плані агресивної російської збройної машини. Тобто ситуація насправді дуже серйозна. А ситуація, яка зараз панує в ОБСЄ, у Раді Європи, в Раді безпеки ООН, занадто млява для того, щоб зупиняти такі наміри. Якщо порівняти декларації, рішення, які приймаються сьогодні зовнішньополітичними структурами Європи і світу, з оцими деклараціями, які були представлені Патрушевим, Медвєдєвим і Путіним, то слід сказати чесно: демократичний світ якраз відступає під цим натиском російської агресії.

А як ви оцінюєте останнє берлінське рандеву? Тому що Єрмак нас запевнив, що все відбувається згідно з якимсь там позитивним планом, але ми розуміємо, що одинадцять годин емісари різних держав засідали, про щось говорили, а ми до кінця достеменно і не знаємо, до чого вони дійшли.

Справа в тому, що людина, яка не має жодного формального відношення до зовнішньої політики, коли здійснює такий вояж, має здійснювати його на основі певних рішень. Офіційних рішень. Як ви бачите, ні наказу міністра закордонних справ, ні документу Кабінету міністрів, ні указу чи розпорядження президента, який би наділяв цю особу певними розпорядженнями, нема. Це означає, що проводилися закриті консультації. Ці консультації в інформаційному плані є дуже небезпечними для України. Ніколи не чекайте нічого доброго від того, що відбувається у закритому форматі. Це – перше і головне, що треба розуміти. Подивіться, за наслідками зустрічі – жодної інформації, про зміст зустрічі – жодної інформації. Це значить, що Єрмаку вдалося вичистити, не тільки монополізувати важелі реалізації зовнішньої політики, а й відсікти можливі канали витоку інформації. Це означає, що він працює у повній ізоляції. По суті, мова йде про підготовку змови. І характер, і зміст цієї змови безпосередньо стосується долі України. По-іншому, як пояснити ті бравурні виступи про вибори на Донбасі восени? І тут, даруйте, але Мінська група і колектив, який зараз їздить до Мінська чи веде переговори по мінській тематиці, він носить форму прикриття. Їм відведена роль прикриття. Для мене взагалі незрозуміло, чому у цій ситуації не реагує міністр закордонних справ!? Адже це його компетенція. Я вже не кажу про те, що жодного рішення Ради національної безпеки і оборони України з подібних питань чи з цього конкретного питання ми не бачимо. Насправді це – сигнал про дуже небезпечні речі, які відбуваються зараз за спиною української громадськості. Це означає, що готується рішення, яке явно буде розходитися з тактичними і стратегічними інтересами України.

Водночас ми бачимо, як українську політичну опозицію намагаються усіляко нейтралізувати. Тому що безліч тих справ, які розгорталися під політичним тиском, з політичними складовими, свідчать навіть не про те, що хочуть когось посадити, хоча, можливо, і не без цього, а хочуть нейтралізувати, відволікти і розпорошити сили. І паралельно ми бачимо стрімке посилення проросійських середовищ і бачимо стрімке падіння рейтингу Зеленського.

Зрозуміло, що лукашенкізація Зеленського чи білорусизація України є складовою зовнішнього агресивного плану Кремля щодо України. І тут в інтересах Кремля падіння рейтингу Зеленського, недовіра до нього, його конфлікт із суспільством. Лакмусовим папірцем є справа проти ветеранів АТО, проти ветеранів Майдану, проти колишнього президента України. Тепер вже стає очевидним, що Зеленському нав’язали цю поведінку як інформаційне прикриття того, що робиться за цією завісою. А що робиться за цією завісою? Інституційний розвал системи управління, кроки проти Збройних Сил України, проти системи управління, диверсійні кроки в зовнішньому плані. Я вже не кажу про речі, які спрямовані проти посадових осіб Міністерства оборони, Генерального штабу. Все це створює напруження всередині України, яке, очевидно, Російська Федерація буде використовувати в момент агресії для розв’язання на додаток до своїх агресивних збройних планів ще й внутрішнього конфлікту, який може розпочатися між політичними силами і окремими політиками. Це веде до нестабільності в системі парламентського управління і контролю, виконавчої влади – Кабінету міністрів, президентської гілки і так далі. Тобто, все це є свідченням дуже широкомасштабного, комплексного плану агресії Російської Федерації проти України і може розцінюватися як підготовка до збройної агресії.

Ми розуміємо, що Зеленського не просто поміщають в так звану інформаційну бульбашку. Зеленського дискредитує його ж середовище, він втрачає рейтинг не просто швидко, а катастрофічно для нього швидко, і він, напевно, до кінця не розуміє, як швидко він падає. І в мене побоювання не за політичну долю Зеленського, тут йдеться про те, що безліч функцій в силу монополії на владу замкнені в окремо взятому кабінеті на Банковій.

Якщо взяти всі компоненти в системі управління, від парламентського контролю до управління тактичного, то насправді вони сьогодні знаходяться у доволі хиткому становищі. І, очевидно, причиною цього є, по-перше, нефаховість; по-друге, явно антиукраїнські дії оточення самого президента; по-третє, це явні прорахунки в питаннях матеріально-фінансового забезпечення безпекової системи; ну, і бездіяльність окремих органів, таких як Рада національної безпеки і оборони, яка провисає зараз замість того, щоб концентрувати навколо себе всі сили. Я вже не кажу про те, що розпочата війна між розвідками Міністерства оборони, Службою зовнішньої розвідки, Службою безпеки. Там є конфлікт. Насправді все впирається в першу особу. І безпека держави – це перша проблема, якою має опікуватися президент. Не маючи тут досвіду, оточивши себе на посадах не завжди високофаховими особами, відбулися провали певних складових. А відсутність верховенства у керівництві безпековою структурою веде до того, що ініціативу на себе беруть окремі керівники, які влаштовують возню між собою. А тепер уявімо на хвилинку, що ці особи якось інкорпоровані в систему російських інтересів: чи російського капіталу, чи бізнесу, чи майнових, чи політичних інтересів. За такої ситуації їм дуже легко, використовуючи прокуратуру, ДБР, розвідку, навіть найближче оточення президента, вкидати туди теми, які ведуть до або пониження безпекової здатності держави, мінімізації її, або до створення конфлікту всередині, що так само веде до пониження боєздатності збройних сил і системи безпеки. Взагалі то період, який ми переживаємо, він має свої чіткі закономірності. І насправді законодавство України – закон про оборону, закон про правовий режим воєнного стану, концепція національної оборони і безпеки – чітко визначає параметри діяльності президента. І якщо взяти сьогодні цей комплекс законодавства, то він в крайньому випадку ігнорується, а насправді він без кінця порушується якимось експериментами, інформаційними провалами, внутрішніми конфліктами. Очевидно ж було: ну якщо ви не використовуєте кошти на протидію коронавірусу, ви ж бачите, звідки суне головна загроза, укріпляйте оборону, зміцнюйте оборонно-промисловий комплекс. Куди кошти пішли? Частково розкрадені. Взагалі це свідчить про те, що ми маємо справу не просто з нефаховістю, а з ознаками державної зради, при чому перманентної, в оточенні самого Зеленського.

А як можна пояснити стабільне розміновування ділянок на лінії зіткнення? Тобто, наскільки я розумію, якщо військове керівництво України усвідомлює всі загрози, то воно навпаки би мало сказати – ні-ні-ні, стоп, давайте, ми десь за рік почнемо розміновувати, коли нам вдасться повернути собі контроль над кордоном. А замість того ми бачимо, як триває цей процес.

Так само, як командири підрозділів систем протиповітряної оборони допустили у розташування своїх підрозділів слідчих ДБР, так і тут здійснюється виконання речей, які йдуть врозріз до безпеки держави. Згадайте: цьому передували десь тримісячні репресії проти військових командирів, яких звільняли за те, що вони не погоджувалися з командами, які йшли з адміністрації президента і так далі. Ті, що лишилися, воліють виконувати безглузді накази, але при цьому оприлюднювати їх, щоб люди знали, хто буде винуватий, якщо противник піде на агресивні дії. По наявній лінії на Донбасі майже в щодобовому порядку йде постачання зброї противника, збільшення озброєння, збільшення регулярних частин, посилення їх радниками і командним складом Російської Федерації. Насправді це – певний ударний кулак, певно, у південному напрямку, в сторону Херсона, ну, і очевидно, що Одеси. І тут не можна не погодитись з колишнім командувачем військ НАТО в Європі Беном Годжесом, адже він, власне, аналізує і характер озброєнь, і їх комплектацію. І чітко видно, які боєз’єднання формуються для оборони, а які – для наступу. Треба чітко сказати: сьогодні увесь західний напрямок російської бойової машини розгортають як ударні угрупування. Причому вони чітко спрямовані в конкретних напрямках – Київ, Кременчук, Дніпро, Херсон, Одеса. Подібні речі загрожують кордону Білорусі, те ж саме – щодо Балтійських держав.

Є побоювання, чи точніше сумний український досвід, йдеться про те, що той чи інший український політик, потенційний месія України, може в певний момент сказати: “Я йду з політики”, скромно шаркнути ніжкою – і розчинитись, так би мовити, в позаполітичному просторі. От і зараз в мене є відчуття, що, можливо, справді, коли рейтинг Зеленського буде спалений на корені, він може сказати: "Шановні українці, в мене не вийшло, я розумію всю відповідальність, і нехай будуть дострокові парламентські і президентські вибори". Ми отримуємо певний параліч влади, а в той самий момент стається провокація – і Росія запускає свій сценарій.

Для таких політиків, як Зеленський і його найближче оточення, достатньо буде трагедії осінніх місцевих виборів. Адже, не розуміючи того, що і як треба робити, достатньо розпалити полум’я на місцевих виборах, скажімо, в зоні впливу ОПЗЖ – і цього буде достатньо для того, щоб країна пішла шляхом катастрофи. Поки що я використовую слово “країна”. Я не кажу “держава”. Державні інститути зможуть працювати, але це напряму приведе до втрати певних територій. І, чесно кажучи, оцей комплекс речей, про які ми говорили на початку розмови, - осінні навчання, планування, які здійснюються Російською Федерацією, додайте до цього ситуацію в Білорусі, і місцеві вибори в Україні – в мене викликають колосальну тривогу. Нездатність політичного і безпекового керівництва України оволодівати цією проблематикою, комплексно оволодівати, є дуже загрозливою, з точки зору випробувань, які восени чекають Україну.