Історики стверджують, що королева Франції Марія-Антуанета насправді не радила голодним парижанам, які не мали хліба, їсти натомість тістечка. Однак цей анекдот таки увійшов до анналів історії – як символ кричущої неадекватності і нерозуміння владою реальної ситуації. А саме з неадекватності влади, з помилкових, а інколи злочинних її дій і спалахують усі революції.

Ця аналогія спадає на думку, коли аналізуєш потуги влади вивести країну з кризи – до якої призвели дії самої ж влади. Ще минулої осені розпочалося падіння промислового виробництва, яке вже на початку цього року закономірно результувалось у падіння ВВП – вперше з 2016 року. Жодних дій на виправлення ситуації не бачимо – натомість влада намагається покласти відповідальність за кризу на епідемію коронавірусу. До якої теж виявилась неготовою – попри те, що проблеми були видні здалека, і про них попереджали.

Зіштовхнувшись із новими викликами, Зеленський і Ко починають метушитись і множити помилки.

Зустрічаються не з економістами, не із законодавцями – а з олігархами і «великим бізнесом». І складається враження, що крім обіцянок і символічних подачок нічого з цієї зустрічі не отримують. А за обіцянки і подачки доведеться заплатити.

Замість використати цінову ситуацію на енергетичних ринках і спільно з партнерами домагатися виконання Росією Мінських угод, виходити геть з України – готуються підписати капітулянтські домовленості, які роблять з російських маріонеток на окупованих територіях суб’єктів, а Росії дають шанс вибратись з-під санкцій.

Замість ухвалення закону про неповернення Приватбанку Коломойському і досягнення угоди з МВФ затягують це питання, втрачаючи золотовалютні резерви на підтримку курсу, який, попри це, наближається до психологічної відмітки у 30 гривень за долар.

Замість підтримки власного виробництва і сприяння інвесторам – позбавляють податків місцеві бюджети і формують дірку у Пенсійному фонді; пенсіонерам при цьому брешуть про підвищення пенсій (не закладаючи під це жодних коштів).

Замість чіткого обрахунку економічних потреб, визначення пріоритетів, зокрема щодо збереження зайнятості, транспорту, торгівлі – «широкими мазками» паралізують міста-мільйонники, закриваючи метрополітен і штовхаючи мільйони людей у переповнений наземний транспорт (чим тільки погіршуючи епідемічну загрозу), а також перериваючи зв’язок між містами і їхніми супутниками-містечками і селами.

Замість відвертої розмови із суспільством, швидкого реагування на проблеми, виправлення помилок, які стають очевидними – повернення до практики «відосиків», у яких – пошук винних, залякування, коментування незрозумілих «чуток» та перекручування інформації (як-от про депутата Шахова, картка якого наче «голосувала в Раді» - але насправді ні).