"Загострення кризи між Китаєм і Філіппінами в Південно-Китайському морі - президент Філіппін Фердинанд Маркос-молодший назвав ситуацію "жахливою" - нагадало мені про те, як загострювалася ситуація в Чорному морі", - пише Віталій Портников для Крим.Реалії, передають Патріоти України.
"Росія діяла послідовно. Спочатку встановила фактичний контроль над чорноморським узбережжям Абхазії. Потім домоглася від України згоди на збереження бази Чорноморського флоту в Криму і домовленостей про відмову від проведення морського кордону між двома країнами в Азовському морі. У 2014 році був окупований і анексований Крим. А 2022 року Росія зайняла всю територію навколо Азовського моря.
Китай, гадаю, поки що просто перевіряє, як реагуватимуть його сусіди на жорсткі дії і готовність розв’язувати непрості питання розмежування акваторій у Південно-Китайському морі силою. І якщо побачить, що жодної серйозної реакції не буде, то, впевнений, почне просуватися далі шляхом ескалації. Зрештою, почнеться серйозна конфронтація — вже не з сусідами, а з куди більшими гравцями. Коли щодня підвищуєш ставки, як правило, пропускаєш той момент, коли потрібно зупинитися — це закон будь-якої агресивної політики.
Саме тому порушення міжнародного права, готовність обмежувати інтереси слабших у військовому плані сусідів, упевненість у шантажі як найефективнішому інструменті політики — все це, упевнений, має зустрічати відсіч. І не через десять років, а відразу, коли агресор ще перевіряє світ на готовність реагувати.
Реакція на анексію Криму, як ми пам’ятаємо, була дуже обережною. Навіть на Заході було чимало тих, хто намагався «зрозуміти» Володимира Путіна і згадати про «історичні претензії» Росії. Та й запроваджені після анексії санкції залишали бажати кращого. Складалося відчуття, що карають не державу, яка порушила міжнародне право і відхопила територію іншої держави, а якусь групу змовників.
Наслідки цієї обережності, як бачимо, не змусили на себе чекати. І в самому Криму, і на українському Сході, і в басейні Чорного моря. А зрештою — призвели до великої війни, політичного виходу з якої не проглядається.
Але найголовніше — так це те, що путінський приклад виявився, як і слід було очікувати, заразливим. Що багато лідерів намагаються розв’язувати складні питання силою. Що питання міжнародного права, договори й домовленості відступають перед можливістю якщо не анексувати, то шантажувати анексією — як Венесуела Гаяну, наприклад.
І зрозуміло, що такі держави, як КНР, взагалі вважають, що ризикують далеко не всім. До прямої конфронтації з Китаєм, як і до прямої конфронтації з Росією, мало хто прагне. А той, кому намагаються зайвий раз не відповідати, впевнений, може дозволити собі багато чого.
У результаті світ опинився в дуже небезпечній ситуації. Кризи стають нормою політики, зіткнення відбуваються і на суші, і на морі. Президент Філіппін, думаю, має рацію: це справді жахливо. Ось тільки потрібна не констатація факту, а розуміння того, як повернутися до нормальності. І, можливо, потрібно починати з відновлення норм міжнародного права? З Криму? З безпеки Чорного моря?"
У Курській області РФ війська країни-агресорки висуваються на штурм українських позицій одними й тими самими дорогами, використовуючи одні й ті самі підрозділи, і це пояснює їхні приголомшливі втрати. Про це для Forbes пише військовий оглядач Девід Акс...
Втрати російських військ на Покровському напрямку перевищують українські "в рази", хоч там окупанти зосередили для штурму міста свої найкращі підрозділи, повідомив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський в інтерв'ю для ТСН.Тиждень, передають Патріоти ...