"Майже тиждень ми "панували" у ворожих тилах, вони навіть цього не знали": Десантник львівської 80-ки поділився подробицями Харківської операції

"У нас усе триває за планом – просуваємось настільки швидко, наскільки це можливо, – розповідає десантник зі Львова, командир відділення вогневої підтримки на позивний "Святий".

Про теперішнє місцеперебування свого підрозділу військовий не розповідає, щоб не нашкодити плановим операційним заходам зі звільнення тимчасово окупованих територій. "Коридор до Ізюма нам пробивали побратими з 25-ї повітрянодесантної бригади. Далі ми рухалися дуже швидко, звільнили приблизно 70 кілометрів за 5-6 днів. Майже тиждень ми "панували" у ворожих тилах, вони навіть цього не знали. Ми не давали змоги росіянам доставляти боєприпаси та підкріплення на позиції. Тоді затрофеїли чимало їхньої техніки, як дехто сьогодні жартує: отримали "російський ленд-ліз", – пригадує боєць.

"Святий" також розповів, що тоді багато окупантів, особливо офіцери керівного складу, стрілялися на позиціях, аби не потрапити у полон, ще велика кількість здались самі. Кілька років тому "Святий" служив у бригаді морської піхоти, боронив українську землю на Донеччині та потім звільнився. Після початку повномасштабного вторгнення відразу ж став боронити Україну від окупантів.

"Тут, у принципі, й роздумувати було нічого, і ми з побратимами одразу подалися в ті військкомати, у яких перебували на обліку. Оскільки я служив у елітному підрозділі, то й мене одразу направили в нашу львівську десантно-штурмову бригаду, і практично одразу ми вирушили в Баштанку на Миколаївщині. Після виконання бойових завдань передислокувались у Покровське, обороняли Лисичанськ, Спірне, Соледар. В останньому, згідно з радіоперехопленням розвідки, нам протистояли кадирівці. Тут же, на Харківщині, недолугі росіянці використовують просто величезну армію танків та іншої бронетехніки. Вони кидають сюди все, що в них є. А потім, як правило, вони роблять "жест доброї волі", й воно стає нашим, українським", – додає військовий.