"Ми - м'ясо з осколками!": Поранені російські окупанти поскаржилися, що їх знову "кинули" з виплатами

Російські окупанти, які отримали поранення на війні проти України, скаржаться на "кидалово" з боку командування. Їм відмовляють у виплаті обіцяних компенсацій за поранення, а також недоплачують зарплату. Через це окупанти самі себе називають "м'ясом із осолками" і обурюються, що Росія "своїх кидає". Про це пише "Сибір. Реалії". передають Патріоти України.

Видання зібрало історії двох поранених окупантів, кожен із яких на власній шкурі переконався, як держава-агресор дбає про своє гарматне м'ясо.

Один із них, якого в "Сибір.Реалії" назвали Андрієм Савельєвим, в Україну поїхав "добровольцем" у серпні 2022-го. Для цього окупанта війна закінчилася за два місяці, коли він отримав численні поранення.

Він розповів про катастрофічний дефіцит техніки та спорядження в окупаційних військах. Так, у окупантів гостро не вистачає робочих рацій, тому ідентифікацію "свій-чужий" загарбники здійснювали за допомогою криків чи пов'язок на руках. Спосіб часто давав збої, внаслідок чого цей окупант і отримав поранення в ході "дружнього вогню" з боку російських гранатометників.

Як пише видання, на лікування окупант мав намір витратити 410 тисяч рублів зарплати два місяці війни у чужій державі. Жити ж він розраховував на виплати за поранення, в одержанні яких був упевнений. Однак йому не тільки повністю відмовили в оплаті лікування та виплаті компенсації за поранення, а й "кинули на частину зарплати: замість 410 тисяч він отримав 325, 25 тисяч рублів із цієї суми він витратив на обмундирування, з яким у "другої армії світу" все геть кепсько.

"У польовому шпиталі рана загноїлася, мене перевели у відділення гнійної хірургії. Поки лікувався, не поспішаючи, збирав довідки, потім чекав виписний епікриз зі шпиталю. Але вже у військкоматі, куди прийшов підтвердити свій статус ветерана, зустрів купу інших добровольців – дехто ще з травня не отримав підтвердження, що воював у зоні "СВО". У результаті рани є, уламки є, а грошей немає", – наводить скарги окупанта видання.

Звернення до військової прокуратури, Слідчого комітету та до приймальні президента РФ Володимира Путіна загарбникові не допомогли. Він лише отримував відписки, що тяжкість поранення може встановити лише військова комісія, яка для "добровольців" не передбачена. А у шпиталі, де він лікувався, заявили, що не знають, у бою він був поранений чи ні.

"Ми для них просто м'ясо з уламками", – прокоментував свої поневіряння окупант. Він заявив, що повертатися на фронт не має наміру: побачивши, як Росія виплачує компенсації за поранення, впевненість у тому, що у разі чого його сім'я отримає "гробові", окупант втратив.

"Якщо уявити, що я там загину, що зовсім не дивно буде, я уявляю, як моїм родичам доведеться вибивати "гробові". І не факт, що вдасться. Держава тільки каже, що "своїх не кидає" – ще як кидає, переконався на власній шкурі. Я навіть до ладу не знаю, навіщо вперше поїхав, є й інші способи заробити. Напевно, повірив у те, що "батьківщині потрібна допомога". Зараз я в цьому зовсім не впевнений", – розповідає "визволитель".

Ще одну історію журналістам розповів "спадковий військовий з Примор'я Микола", він поїхав окупантом в Україну за укладеним ще до війни контрактом. Він поскаржився, що восени на фронті отримав сильну контузію, що виявлялася в тику, головному болю, дезорієнтації у просторі та інших "принадах".

"Мені пояснив місцевий лікар у Владивостоці, коли я вже на стінку поліз від цього. Сказав, потрібне тривале лікування, назад не можна. Але командир пригрозив мені "вовчим квитком", якщо я не повернуся назад. Якщо розірву договір, більше ніде не влаштуюся. А я більше нічого робити і не вмію – у мене дід служив, батько, і я пішов", – розповів окупант.

Про жодні виплати, каже він, навіть не йшлося: для шансу на їх оформлення йому необхідна була довідка з польового шпиталю, куди він мав бути відправлений після того, як отримав контузію.

"А в якому польовому шпиталі я лежав? На думку командира, я не контужений, якщо на ногах стою. Ну, подумаєш, слухові галюцинації, ноги заплітаються, свідомість втрачаю і накази не чую – крові ж немає? У найближчому в луганському [госпиталі] відмовилися щось видавати – типу, ти у нас не лежав, є слухова травма, ментальні проблеми, але зараз не можна констатувати, що контузія сталася саме під час бою, тобто на війні... Ага, це я на цивілці під мінометний обстріл потрапив", - обурюється окупант.

Наразі він, за словами журналістів, продовжує воювати проти України. "Я повернувся, виходить, на вірну смерть, тому що часом я реально не розумію, де знаходжуся, що навколо відбувається. Співслужбовці жахаються, намагаються триматися подалі, ставляться як до божевільного. І їх зрозуміти можна, сам не знаю, що примариться завтра, що витворю", – каже загарбник.

За словами російського військового адвоката, адміністратора спільноти "Військовий омбудсмен" Максима Гребенюка, він щодня отримує десятки звернень від поранених окупантів усіх категорій – контрактників, добровольців, мобілізованих – всі вони скаржаться на те, що держава відмовила їм у виплатах.

За його даними, "лідирують" серед регіонів, звідки надходять подібні скарги, Кавказ та Далекий Схід. "Кількість звернень серйозно збільшилася за останній місяць. Зараз я отримую близько 20-30 на день, з них до конкретних консультацій доходить 5-10. Це не рахуючи онлайн-консультацій і просто листування – таких у рази більше. Якщо питання нескладне, я намагаюся по можливості консультувати безкоштовно. Скарги на невиплати компенсацій за поранення, контузії та травми зараз на першому місці Найчастіше у них немає потрібних медичних документів, тому одна дорога – до суду. Через суд та медекспертизу доводиться доводити, що діагноз якийсь був, що травму було отримано саме "на спецоперації", – розповідає він, додаючи, що на користь позивачів суди приймають рішення, у кращому разі, менш ніж у половині випадків.

У виданні нагадали, що за травми, поранення, контузію або каліцтва російська влада з федерального бюджету обіцяла платити по три мільйони рублів, у разі загибелі – п'ять мільйонів плюс страхові виплати.

"Якщо травма, поранення підходить під перелік каліцтв, контузій, які є страховими випадками, то додатково виплачується за легке поранення 70 тисяч рублів, за важке – 350 тисяч рублів. Плюс губернаторські, якщо потрапляє в цей перелік, там ще в деяких суб'єктах платять від півмільйона до мільйона додатково, але це не у всіх регіонах", – додає Гребенюк.

Однак надто часто ці виплати так і лишаються на папері. При цьому, пересвідчившись в аксіомі "батьківщина тебе завжди покине, синку", окупанти, потрапляючи на фронт, виявляють, що їм брехали про війну проти України.

"Дехто досі переконаний, що бореться там "з нацизмом". Не можу сказати, що всі, хто повернувся з війни, вважають, що [воювали] даремно. Є навіть ті, хто хоче повернутися туди, – вони хочуть отримати обіцяні їм виплати і воювати далі. Але таких все ж таки меншість. Більшість визнає, що місцеві [жителі України] не раді їх бачити там. Ще кажуть, що їм говорили, мовляв, там "нацики". А проти них воює повноцінна армія. Тобто вони розуміють, що все не зовсім так, як їм казали", - – заявив Гребенюк.