"Ми вже сформували дуже сильний союз з Польщею": Зеленський виступив у польському Сеймі (повний текст промови)

Президент України Володимир Зеленський по відеозв'язку виступив з промовою перед Сеймом Польщі, в якій заявив, що Україна розділить свою перемогу над РФ з польською стороною, передають Патріоти України та пропонують вашій увазі повний текст його промови.

Шановний пане президенте, мій друже Анджею!

Шановна пані Маршалок Сейму! Шановний пане Маршалок Сенату!

Пані і панове депутати і сенатори!

Шановне панство!

Брати і сестри поляки!

Коли я став президентом, у 2019 році, тоді відчувалось, що нам треба пройти з Польщею довгий шлях.

Бо було прохолодно. У наших відносинах. У нашому настрої один до одного.

Так вже сталося. Але я хотів пройти цей шлях швидко. Шлях до тепла.

Бо такі ми народи. Я знав, що від природи — ми рідні. Українці, поляки.

Я памʼятаю мої перші зустрічі з Анджеєм. Від зустрічі до зустрічі усе змінювалось. Прохолода зникала.

Ми розуміли один одного.

Як українець і поляк. Як європейці. Як батьки, які люблять свої родини і усвідомлюють, що наші діти мають жити у світі однакових добрих цінностей.

Наших з вами цінностей.

Мають жити у світі, де народи незалежні, де панує свобода, де родина має значення і де ніхто й ніколи не має права на загарбницьку війну.

Вважається, що цифра 7 приносить щастя. Саме стільки сусідів Бог дав Україні.

Чи приносить це щастя нам? Відповідь сьогодні знає весь світ.

А краще за інших її знають 78 українських дітей, які загинули від ракет і обстрілів Росії.

Сусіда, який приніс на нашу землю біду та війну. Сусіда, який вочевидь діє без Бога.

Коли є той, хто б'є по-звірячому, дуже важливо мати того, хто підставить плече. І коли у твій дім ступає нога ворога, він протягне руку допомоги.

Ранком 24 лютого я не мав сумніву, хто це точно буде. Хто мені і скаже: «Брате, твій народ не залишиться з ворогом сам на сам».

Так і сталося. І я вдячний за це. Польські брати і сестри з нами. І це є природньо.

Просто вже за один той день — перший день війни стало ясно і мені, і усім українцям, і я впевнений — усім полякам… Стало ясно, що між нами, між нашими народами немає кордонів.

Будь-яких фізичних. Будь-яких історичних. Будь-яких особистих.

За 16 днів цієї війни українська гордість і польська честь, українська сміливість у боях і польська щирість у допомозі нам… Дозволяють мені сказати зараз важливі слова. Слова про те, що між нашими народами панує справжній мир.

Мир між рідними. Мир між братами.

І зараз я дуже хочу, щоб ці слова почули наші спільні сусіди. Білоруси.

Мир між рідними. Мир між братами. Ми маємо до цього прийти і з ними! Ми прийдемо обовʼязково!

Шановне панство! Брати і сестри поляки!

Дуже довго різні «інтересанти» намагалися створити враження, ніби українці та поляки живуть по-різному. І пОрізно.

Для чого вони це робили?

Я нагадаю слова світлої пам’яті президента Республіки Польща Леха Качинського, сказані в Тбілісі в 2008 році: «Ми чудово знаємо: нині Грузія, завтра Україна, післязавтра країни Балтії, а потім, можливо, прийде час на мою країну — Польщу».

24 лютого настало це страшне «завтра» для України, про яке говорив президент Качинський.

І сьогодні ми боремось, щоб для країн Балтії і для Польщі такий злий час НЕ настав.

Ми боремось разом. Ми маємо силу.

Памʼятайте, нас разом 90 мільйонів! Ми разом можемо все. І це — історична місія, історична місія Польщі, історична місія України — бути лідерами, які разом витягнуть Європу з цієї прірви. Врятують від цієї загрози. Зупинять перетворення Європи на жертву.

Шановне панство! Ми це можемо.

Ми бачили вчора, як і ПРО ЩО говорили країни Євросоюзу. Ми бачили, ХТО був справжнім лідером і боровся за сильну Європу. За спільну європейську безпеку. А хто намагався нас зупинити. Хто намагався ВАС зупинити…

Ми розуміємо, чому для поляків настільки важливо боротися разом із нами. Разом з усіма, хто за волю. За свободу. За Європу.

Ми памʼятаємо катастрофу біля Смоленську 2010-го року. Ми памʼятаємо усі факти з розслідування обставин цієї катастрофи.

Ми відчуваємо, ЩО це означає для вас.

І що означає для вас мовчання тих, хто також все знає, але…

Але все ще заглядається на Росію.

Брати і сестри поляки!

Я відчуваю, що ми вже сформували надзвичайно сильний союз.

Хай неформальний. Але союз, який виріс з реальності. А не зі слів на папері.

З тепла у нашому серці, а не з речей політиків на самітах.

З того, як ви поставились до наших людей. До українців, які врятувались на вашій землі від зла, яке прийшло на нашу землю.

Більш ніж півтора мільйони громадян України! В абсолютній більшості жінки та діти.

Вони не відчувають себе на чужині, не відчувають у приймах.

Ви зустріли наших людей у своїх родинах. З польською делікатністю. З братською добротою.

Хоча ми цього не просили, але і ви за це нічого не попросили. Це просто між рідними.

Тому я і звертаюсь так просто: друже Анджею! Дорога Агато!

Тому я і стверджую — ми вже обʼєднались. Обʼєднались, щоб, як за словами великого поляка, близького друга України, блаженної пам’яті Йоана Павла Другого, постійно здобувати і творити свободу.

Я не можу сьогодні бути впевненим в усіх лідерах усіх народів. Але я впевнений, що захищати свободу ми будемо разом з вами.

Стільки, скільки потрібно.

Я вдячний за всю допомогу, яку ми вже отримали від вашої держави, від вашого народу.

Я вдячний за зусилля, які ви прикладаєте, щоб ми могли убезпечити українське небо. Я вірю, що нам вдасться прийти до результату у цьому, до надзвичайно потрібно нам усім результату.

Якщо Бог дасть і ми переможемо у цій війні, ми розділимо перемогу з нашими братами і сестрами.

Це наша велич. І ваша велич.

Це боротьба за нашу і вашу свободу.

Це спільна історія великих народів!

Дай Боже нам Перемоги!

Нєх жиє вольна Польска!

Нєх жиє вольна Україна!