"Настає момент": Кінець імперії Путіна може бути раптовим, амбіції Кремля приречені

Історія свідчить, що зовнішнє приниження може швидко позбавити диктаторів контролю над собою. Незабаром може настати хаос. Експерти не передбачали падіння радянської імперії, передають Патріоти України.

Так само як і її правителі. Мільйони людей зруйнували її, прорвавши закриті кордони і кинувши виклик тому, що раніше здавалося непереможними силами держави. Озираючись назад, це здається неминучим. Але в той час для більшості людей це було немислимо — поки це не сталося насправді, пише telegraph.

«У 1970-х роках, коли революції здавалися неминучими, але так і не відбулися, соціологи намагалися побудувати прогностичні моделі. Можливо, якби можна було визначити переломний момент у народному невдоволенні або відшукати промовисті ознаки „розчарованих очікувань“, то можна було б передбачити або запобігти політичному колапсу. Насправді це ніколи не працювало. Ленін, який трохи розбирався в таких питаннях, дав підказку: недостатньо, щоб низи відмовилися жити по-старому; необхідно, щоб верхи не могли жити по-старому».

Держави — навіть середньовічні та ранньомодерні держави, такі як Франція Людовика XVI, — зазвичай можуть перемогти внутрішню незгоду. Натовпи, що кидали каміння, мали мало шансів проти солдатів, які стріляли на ураження, і ще менше — проти сльозогінного газу, водометів і танків. Тож для краху держав та імперій зазвичай потрібна зовнішня сила, яка не лише підриває їхній престиж і здатність залякувати, але й послаблює їхній репресивний потенціал. У більшості випадків це військова поразка. Іноді ефект очевидний і прямий, як у випадку з Російською та Німецькою імперіями, які були зруйновані у 1917 та 1918 роках власними солдатами, які відмовилися воювати і покинули своїх правителів.

Віце-король Індії лорд Вейвелл у 1946 році дійшов висновку, що «ми більше не маємо ні ресурсів, ні, я думаю, необхідного престижу і впевненості в собі». Французам знадобилося більше часу, щоб дійти такого висновку, а потім саме небажання солдатів-строковиків та їхніх родин брати участь у війні в Алжирі на початку 1960-х років поклало край баченню постійної французької імперської «спільноти».

У всіх цих випадках вирішальною була не повна поразка або фізичне знищення збройних сил, а відчуття того, що боротьба не є виграшною або не буде тривалою. Солдати і міліціонери не будуть добровільно ризикувати своїм життям або майбутньою кар'єрою заради програної справи і дискредитованого режиму. Настає момент, часто дуже раптовий, коли оголеність імператора стає очевидною, і гра змінюється. За висловом Леніна, правителі «не можуть» продовжувати як раніше.

росія, вочевидь, як пише видання, перебуває на цьому шляху: але коли може настати момент істини? Вона вже проходила через це раніше. У 1917 році могутня імперія була фатально ослаблена Німеччиною, а в 1989 році — жорстокістю холодної війни. Двічі вона вмирала, але невдовзі воскресала в іншій формі, під владою іншого імператора, навіть якщо великі шматки були втрачені. А зараз? Чи спроба путіна відвоювати частину імперії прискорить її остаточний занепад? Китай готовий забрати азійські володіння, завойовані в 19 столітті, Японія, Туреччина та інші країни також мають претензії. Найкращий шанс для російського народу на світле майбутнє — стати постімперською демократичною національною державою, яка відкине імперські амбіції путіна і йому подібних.

Тим не менш, імперія, що впала, залишає по собі довгу тінь. Але вона також неминуче залишає хаос, насильство і боротьбу за владу. Безболісного результату не буває.