Нація рабів: У Росії матері загиблих окупантів вимагають повернути їм тіла синів, але війну не засуджують

За п'ять місяців війни в Україні Росія офіційно називала свої втрати лише один раз - у березні - істотно занизивши їх. Відтоді, скаржаться матері ліквідованих російських окупантів, рідним не повідомляють, що сталося з їхніми близькими на фронті, вписуючи їх у "зниклих безвісти" - навіть якщо росіянкам відомо, що їхні сини загинули, передають Патріоти України.

Матері та дружини загиблих російських окупантів вимагають від російської влади повернути їм тіла близьких, але й досі не засуджують агресію Росії проти України. Про це пише Sky News.

Видання нагадує: востаннє хоч якісь офіційні заяви про втрати РФ в Україні звучали за місяць після початку вторгнення путінської армії на територію сусідньої держави. Тоді в міноборони РФ заявили про 1351 року загиблого російського військовослужбовця – і вже чотири місяці поспіль ця цифра залишається незмінною.

Минуло п'ять місяців з того часу, як Володимир Путін ввів війська в Україну, і чотири місяці з того часу, як Росія публікувала будь-які дані про втрати.

Родичі тих окупантів, які воювали в Україні та перестали виходити на зв'язок, також не мають жодних відомостей про долю своїх близьких. Навіть якщо їх повідомляють, що військовослужбовець "зник безвісти" - дізнатися про подробиці їм вдається вкрай рідко.

"Рідним не повідомляють, де вони зникли і за яких обставин. Дуже рідко вдається витягнути з людей, з якими вони служили, подробиці того, що сталося насправді", - каже Валентина Мельникова, яка очолює Комітет солдатських матерів Росії.

Одна із співрозмовниць видання розповіла, що востаннє син виходив із нею на контакт наприкінці березня. "Вони відступали, і відбулася битва... Мій син загинув. Тіла забрати не змогли, їх там було багато. Місцеві ховали", – розповіла жінка.

За її словами, її повідомила про смерть сина його військова частина, але в міноборони Росії повідомили, що він зник безвісти.

Росіянка хоче, щоб тіло привезли додому, щоби поховати, вона з іншими матерями об'єдналися, щоб спробувати отримати відповіді від Кремля. І з усіх куточків Росії приїхали до Москви, щоб передати звернення президентові РФ Володимиру Путіну, який надіслав їх близьких на загарбницьку війну в Україну.

Серед тих, хто приїхав, пише видання – Ірина Чистякова. Її 19-річний син Кирило "зник безвісти" в Україні близько чотирьох місяців тому.

Чистякова каже, що більше не може жити в невідомості. "Нас ніхто не чує й слухати не хоче. Я більше не можу. Мені лише 44 роки, а я вже як стара", – заявляє вона.

За словами Чистякової, її син встиг прослужити строкову службу 3 місяці, коли його відправили на війну. Чи він підписав контракт перед відправкою, вона не знає. Але наполегливо повторює маячню Кремля про "допомогу у відновленні незалежності" ОРДЛО, хоч і не розуміє, чому її син опинився на Харківщині.

"Він хотів бути військовим, він хотів захищати свою Батьківщину, а тепер, схоже, їх попросили допомогти відновити незалежність Донецької Народної Республіки (ДНР) та Луганської Народної Республіки (ЛНР)... Мій син пропав на Харківщині, так поясніть мені, чому там мій син? – каже Чистякова.

Офіційно в міноборони РФ їй заявляють, що не знають, що сталося з її сином - чи зник він безвісти, чи перебуває в полоні. У списках полонених його немає. І росіянка, пише видання, вважає, що лише в тому випадку, якщо їй вдасться довести, що він перебуває в українській в'язниці, його буде розглянуто для обміну полоненими.

"Запросіть мене до України! Дайте мені пройти через ваш табір, я знайду сина та заспокоюся", - заявляє вона.

Жодна із цих жінок не дає оцінок тому, що їхні сини чи чоловіки роблять в Україні. Але усі вони намагаються домогтися від влади інформації про своїх близьких, які "зникли безвісти". І щоразу, коли вони приходять – їм кажуть "повернутися завтра". Те саме сталося і під час їхньої спроби потрапити до Кремля: жінкам відповіли, що адміністрація Путіна "не працює у понеділок".

На свої звернення та конкретні питання росіянки отримують загальні відписки, які не містять жодної краплі конкретики чи якоїсь інформації.