Нові виклики: Експерт пояснив, як змінюється поле бою через дрони і роботів

Робототехніка дедалі глибше інтегрується у щоденну роботу Сил оборони України та оборонної промисловості. На полі бою поряд із людьми та бронетехнікою все активніше працюють безпілотні літальні апарати, наземні роботизовані комплекси й автоматизовані виробничі системи, що свідчить про перехід війни у нову - технологічну - фазу, передають Патріоти України.

Про це повідомив д.т.н., заступник директора з наукової роботи Інституту прикладних систем управління НАН України, голова наглядової ради групи компаній MATAS Robotics Віктор Єгоров у колонці для Новини.LIVE.

Війна як каталізатор розвитку робототехніки

Світовий ринок військових роботів у 2025 році, за різними дослідженнями, оцінюється в діапазоні 19–30 млрд доларів. До 2033–2034 років він може зрости до 40–50 млрд, а основні сегменти вже формують безпілотні літальні апарати, наземні роботизовані комплекси та спеціалізовані автономні системи.

Паралельно вибухово зростає кількість дронів: це вже десятки мільйонів апаратів, частина яких працює у безпекових та оборонних задачах. Війна проти України додала до цього ринку ще один фактор — поєднання масового виробництва, швидкої втрати техніки і постійних спроб противника блокувати повітряний простір засобами РЕБ.

БПЛА як базова платформа сучасної війни

Сьогодні безпілотні літальні апарати стали базовим елементом сучасного поля бою. Ключові тенденції їх розвитку — підвищення автономності, нарощування дальності, стійкість до радіоелектронного придушення і зниження собівартості. Важливішою за "штучний" дорогий апарат стає здатність підтримувати масований, постійно оновлюваний парк доступних платформ.

Україна активно використовує FPV-дрони та інші типи UAV для розвідки, коригування вогню, ураження цілей і тактичної логістики. За офіційними оцінками, безпілотні системи забезпечують близько 60 відсотків усіх ударних місій по цілях у зоні бойових дій. Лише у листопаді 2025 року українські дрони виконали понад 304 тисячі місій — це показує, наскільки глибоко безпілотна компонента інтегрована в щоденну роботу Сил оборони.

Наземні роботизовані комплекси і новий ризик-менеджмент

Наземні роботизовані комплекси поки що значно поступаються дронам за масштабом застосування, але їх роль зростає. Такі платформи використовують для евакуації поранених, доставки боєкомплекту, інженерних задач, розмінування і вогневої підтримки; мова вже йде не тільки про "озброєні візки", а про модульні системи, які можна швидко перепрофілювати під конкретну місію.

Помітними прикладами є чотириколісні бойові платформи з дистанційним керуванням, такі як Lyut з кулеметними модулями, а також спеціалізовані машини для саперів і логістики. За офіційною статистикою, у листопаді 2025 року наземні роботизовані системи виконали майже дві тисячі місій — менше одного відсотка від загальної кількості безпілотних завдань. Попри скромну частку, їхня цінність у зонах підвищеного ризику, де кожен крок піхоти може коштувати життя, важко переоцінити.

Невидимий фронт ремонту і роль роботизованого зварювання

За кадром публічної уваги залишається ще один напрям застосування роботизованих систем — ремонт і відновлення важкої військової техніки. Бронемашини, артилерійські системи й інженерні комплекси в умовах високої інтенсивності боїв швидко виходять з ладу, а обсяг робіт з відновлення зростає лавиноподібно. Крім того, промислова робототехніка вже активно використовується в Україні для виробництва БПЛА і його елементів (зборка і калібрування).

Сьогодні значна частина зварювальних, шліфувальних і фарбувальних операцій виконується вручну. Це повільно і небезпечно, особливо коли йдеться про пошкоджену броню або роботу з вибухонебезпечними елементами. Автоматизовані комплекси для зварювання дозволяють різко скоротити час ремонту і стабілізувати якість швів. У ручному процесі ефективний час роботи дуги часто становить лише 10–30 відсотків робочого циклу, решта йде на підготовку, позиціонування та перерви. У роботизованих системах цей показник може досягати 50–90 відсотків залежно від конкретної лінії, що дає збільшення ефективного часу зварювання у чотири-п’ять разів.

У реальних промислових сценаріях це перетворюється на 30–50 відсотків скорочення повного виробничого циклу порівняно з ручними операціями. До того ж машини здатні працювати цілодобово, без обідніх перерв і втоми, тож в окремих режимах фактичний час зварювання за зміну може бути приблизно втричі більшим, ніж у людини. Для фронту це означає, що техніка повертається в бій швидше, а потреба постійно виготовляти нові корпуси зменшується.

Український контекст і стратегічна перспектива

Для України розвиток мобільної та промислової робототехніки в умовах війни — не примха, а стратегічна необхідність. Поєднання бойового використання безпілотних систем з роботизацією ремонтних процесів створює основу для модернізації оборонної промисловості і її конкурентоспроможності після війни.

Щоб цей потенціал реалізувався, потрібні скоординовані дії держави, армії та бізнесу:

• Створити цільові програми підтримки розробників та інтеграторів UAV і UGV, а також виробників роботизованих зварювальних ліній для оборонних ремонтних баз.
• Масштабувати бойові напрацювання в стандартизовані рішення, які можна швидко тиражувати у Збройних силах і пропонувати партнерам як готові продукти.
• Інтегрувати роботизовані комплекси в систему воєнно-промислової логістики — від фронтових ремонтних груп до базового заводу.
• Сформувати експортний вимір: компанії та стартапи, що працюють з безпілотними системами і промисловими роботами, мають отримати доступ до інструментів підтримки виходу на зовнішні ринки.

Україна вже входить до групи країн, які задають темп у використанні безпілотних систем на полі бою. Якщо паралельно побудувати системний роботизований контур ремонту і відновлення бронетехніки, це дасть не лише перевагу у війні, а й шанс після перемоги зайняти помітне місце на глобальному ринку військової та промислової робототехніки.