Окупанти ударили по бараку, українські полонені стікали кров’ю без допомоги: Бранець, який вижив, розповів моторошні деталі теракту РФ у Оленівці

30-річний бойовий медик "Азову" Остап Швед, який вижив під час вибуху в бараку для українських військовополонених в Оленівці Донецької області і був звільнений з полону 6 травня 2023 року, розповів про той страшний день. Тоді, у ніч проти 29 липня 2022 року, окупанти підірвали приміщення цеху в промзоні, в який напередодні перевели 193 захисників "Азовсталі", з яких щонайменше 50 загинули, а решта отримали поранення, передають Патріоти України.

"28 липня приблизно в 11:00-11:20 вечора росіяни виставили ракетну систему залпового вогню "Град" у дуже близькій відстані від цього бараку. І що важливо – раніше вони ніколи у такій близькості до колонії не виставляли ні артилерійські системи, ні РСЗВ. Після того, як "Град" відпрацював, біля нашого бараку стався один вибух. Далі пройшло 30-40 секунд, й у самому бараці відбулося два вибухи", – згадує медик.

Після цього барак почав горіти: наші захисники намагалися вибратися з охопленого полумʼям приміщення, проте вихід було перекрито людськими тілами та ліжками. Полонені також почали витягувати поранених, але не могли дістати людей, які знаходилися в самому кінці приміщення.

"Після виходу з барака ми розірвали загорожу навколо нього та почали просуватися ближче до головної території тюрми. Багато бійців були важкопораненими з проникаючими пораненнями голови, грудної клітини та черевної порожнини, з ампутацією рук та ніг. Наблизившись до тюрми, я підійшов та попросив про можливість підтягнути важкопоранених на світло біля в’їзду – там були ліхтарі, й ми хотіли відтягнути туди важкопоранених, щоб бачити, як надавати медичну допомогу. Росіяни, які знаходилися по інший бік паркана, почали стріляти вгору та кинули світло-шумові гранати", – розповів Остап.Коли він попросив у загарбників хоч якісь матеріали, аби мати можливість надавати допомогу поранених, один із росіян кинув йому два бинти та один турнікет – і це все на 74 лише важкопоранених, загалом травмованих внаслідок вибухів було куди більше. Наші полонені почали рвати на собі одяг і цими шматками зупиняти кровотечі.

"Там ми знаходилися десь з пів на 12-ту ночі й до 4-ї ранку. У цей час ми самі собі надавали першу невідкладну медичну допомогу. Росіяни дали нам лише кілька простирадл, які ми також порвали і цим перемотували наших поранених. Багато людей померли від того, що просто не було надано вчасну та якісну медичну допомогу. Вони просто стекли кров’ю", – зазначив "азовець".

Приблизно о 4:00-4:30 ранку до поранених нарешті пустили українських військовополонених медиків, проте у них не було достатньо матеріалів, щоб надати всім якісну допомогу. Людей почали сортувати по категоріях: важко-, середньо- та легкопоранені. Допомогу надавали лише найбільш важким.

"Росіяни не пустили до нас своїх медиків й більше не надали нам ніяких медичних матеріалів. Близько 8-ї ранку приїхали два військові "КамАЗи". До того часу вже декілька людей померли. Найбільш важко поранені знаходилися максимально близько до огорожі. Заступник начальника колонії в цей час стояв біля неї, пив каву та курив. Коли я підійшов подивитися на свого товариша, то він уже був мертвий – у нього було поранення голови, обох ніг та грудної клітини. І він (заступник начальника колонії – Ред.) тут каже: "О, а етот уже сдох", – згадував Остап.

Росіяни наказали завантажити усіх важкопоранених у згадані вище два КамАЗи – людей довелося класти один на одного, через що кілька поранених задихнулися дорогою до лікарні в Донецьку.

На дорозі біля бараку залишилися 76 середньо- та легкопоранених, а також тіла їхніх важкопоранених побратимів, які стекли кров’ю. Травмованих бранців завели на територію тюрми та повели в дисциплінарний ізолятор. Там їх закрили у двох камерах і протягом чотирьох днів не надавали жодної допомоги. У камері, розрахованій на шість осіб, а сиділо 35 людей. Приблизно за місяць полонених відправили до СІЗО в російському Таганрозі.

Чим ворог підірвав барак

Як згадує Остап Швед, два вибухи, які сталися в бараку, не нагадували результат артилерійського розриву. На стінах і даху приміщення не було характерних уражень від уламків ракет чи снарядів.

Також про підрив свідчить те, що після вибухів відбулася дуже велика пожежа, яку не спричиняють артилерійські снаряди.

"Все більше нагадувало заряд якогось напалму, тому що їдка речовина була розкидана на дві третини всього бараку. І ще одне, що дуже важливо – жодна ракета чи снаряд не можуть потрапити з інтервалом у дві секунди в одне й те ж саме місце. Думаю, що це було заздалегідь сплановане мінування всередині самого ангару", – каже бойовий медик.

Він згадує, що 28 липня в обід прийшли представники колонії та вигнали усіх полонених із барака. Вони півтори-дві години знаходилися там і в цей час могли встановити вибухівку.

"Це було дуже легко зробити, оскільки нас розмістили у токарному цеху, і в ньому знаходилася трансформаторна будка, а над будкою – кран-балка. Детонація сталася саме в цьому місці. Я підозрюю, що перша детонація сталася у самій трансформаторній будці, а друга – на кран-балці, після чого все почало горіти. Адже після того, як сталася друга детонація – а там інтервал був десь у дві секунди, – ця горюча рідина дуже швидко розповсюдилася по більшій частині приміщення", – сказав воїн.

Зазначимо, що Україні наразі вдалося повернути з полону 23 військових, які перебували у підірваному ворогом бараці. Ще близько 120 "азовців", які вижили в Оленівці, досі утримуються росіянами.