Пережив тих, переживе і цих? Як "постійно тимчасовий" Аваков всидів у кріслі міністра при Зеленському

Патріоти України пропонують ознайомитись з публікацією журналіста "Української правди" Романа Романюка щодо одного з найуживаніших політиків держави, котрому вдається міцно триматись за владу, не зважаючи на численні скандали.

Арсен Аваков став міністром внутрішніх справ тимчасово… у 2014 році.

Під час формування свого першого уряду Арсеній Яценюк запропонував своєму другу очолити МВС – це морально знищене після Майдану відомство він не міг довірити нікому, крім Авакова.

Арсен Борисович спершу відмовлявся: "де він, а де міліція". Потім погодився і став міністром. Тимчасово.

За іронією долі, саме йому судилося стати єдиним із першого постмайданного уряду, хто переживе на посаді і Яценюка, і Гройсмана, і всю майданівську владу загалом.

Через п'ять з половиною років після свого першого призначення Аваков знову став міністром. І знову "тимчасово".

Як це вдалося Авакову і чому новий президент Володимир Зеленський зробив виняток для "старого" міністра МВС, розбиралась "Українська правда".

Як залишився Аваков

Коли почалась історія стосунків Авакова і Зеленського, точно могли б розповісти лише вони самі. Публічним її стартом слід вважати заяву майбутнього президента після виграшу в першому турі.

"Окремо хочу подякувати міністру, пану Авакову. Мені здається, це вперше в історії нашої країни, коли міністерство, поліція працювали не на окремого кандидата, а працювали на країну, захищали інтереси України", – сказав через тепер традиційне відеозвернення Володимир Зеленський.

Тоді цій заяві ніхто не надав особливого значення. Подякував так подякував. Всі, хто не Петро Порошенко, дякували тоді Авакову. Зараз зрозуміло, що те звернення Зеленського було публічним свідченням того, що глава МВС свою частину домовленостей виконав.

Щось подібне Зеленський виконував пізніше, коли констатував, що Путін зробив те, що обіцяв. І в одному, і в другому випадку Зе міг би нічого не казати, але він сказав.

За даними УП від одразу кількох співрозмовників в оточенні президента, принципова домовленість між Зеленським і Аваковим була досягнута уже перед першим туром президентських виборів.

Це не була покрокова інструкція з планом дій, а швидше меморандум про співпрацю. Суть його зводилась до простої формули: Аваков забезпечує чесні вибори і не дає здійснити тотальні фальсифікації, за це Зеленський гарантує міністру членство у своїй команді.

Інтенсивні чутки, які курсували в політичних колах одразу після парламентських виборів про можливе працевлаштування Авакова то в РНБО, то силовим віце-прем'єром, то міністром, якраз підтверджують версію про "рамковість" угоди із Зеленським.

Сам президент теж до останнього вагався щодо долі вічного глави МВС.

Ця рамковість домовленості насправді дуже важлива. Вона давала на початках кожній стороні можливість трактувати домовленість по-своєму. Вона ж у підсумку дала можливість Авакову переграти усе на свою користь.

Три умови Зеленського

Ні глава МВС, ні президент досі не озвучували публічно умови, на яких Аваков потрапив у новий Кабмін. Епізодично вони випливали у публічну площину.

Умова перша – резонансні справи.

Зеленський поставив перед міністром умову показати свою ефективність. Для цього були визначені найбільш резонансні справи, в яких МВС має показати реальні результати.

За нашими даними, серед цих справ Зеленський назвав убивство одного з керівників УП Павла Шеремета.

За даними УП від джерел в ОПУ та МВС, дедлайн цієї вимоги поставлений на кінець жовтня. Однак жодних достовірних даних про просування слідства редакції чи близьким не відомо.

Умова друга – свої заступники.

На зустрічі з депутатами перед голосуванням за Кабмін президент Зеленський озвучив ще одну вимогу до старого-нового глави МВС: його заступниками мають стати люди нової команди.

Як вдалося з'ясувати УП, домовленість між президентом і міністром полягала у тому, що мінімум половина заступників Авакова будуть "рекомендовані" Банковою.

Про цю домовленість публічно заявив глава фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, який розповів, що Аваков залишається на "перехідний період" і має повністю оновити своїх заступників.

"Вони мають почати працювати, набувати досвід, контролювати це міністерство і почати впроваджувати реформу, яку нам обіцяли", – сказав Арахамія.

Адже чи то Сергія Ярового, чи то Тетяну Ковальчук, чи то Сергія Гончарова, яких перепризначили, чи тим паче Антона Геращенка людьми Зеленського назвати складно. Єдиним із шести заступників, якого Аваков взяв за рекомендацією Банкової, став Олександр Гогілашвілі, котрий займатиметься боротьбою з обігом наркотиків.

"Це людина, яку порадив Офіс президента, але це не людина Богдана. Це важливо", – пояснює співрозмовник з найближчого оточення міністра в розмові з УП.

Умова третя – демілітаризація Авакова.

У непублічних розмовах представники нової команди скаржаться, що за останні 5 років "Аваков став надто великим". Найбільше занепокоєння викликає те, що цивільний міністр контролює мілітаризовану і добре озброєну Національну гвардію. У сумі з поліцією це робить із Авакова майже незрушну силову глибу.

Аби якось зменшити вплив міністра, у Зеленського вирішили забрати Нацгвардію в Авакова і перепідпорядкувати цей по суті військовий підрозділ напряму верховному головнокомандувачу.

Зеленський навіть вніс як невідкладний відповідний законопроект у Верховну Раду, де його партія має монобільшість.

Проект закону зареєстрували, і забули про нього. 9 вересня його мав розглянути комітет. Але натомість проект відправили на доопрацювання.

"Закону немає. У порядку денному країни цієї ідеї більше немає", – переконує співрозмовник УП в оточенні глави МВС.

І з цим важко не погодитись, адже за місяць, який минув з часу засідання комітету, про невідкладний президентський законопроект ніхто не згадував.

Дуже потрібний міністр Аваков

У чому причини такої законодавчої "амнезії"? Їх може бути багато, але зупинитись варто на кількох.

В оточенні Зе формується поки мало помітна, але дуже цікава тенденція – втрата тотального впливу на президента з боку глави ОПУ Андрія Богдана. Точніше небажання Зеленського підпасти під такий вплив і пошук інших "дорадчих центрів".

У ситуації з Аваковим на Банковій розділились думки. "Яструби" в особі Богдана вважають за правильне хай жорстко, але довести "розділення Авакова" до логічного завершення.

Зеленський, мовляв, свою частину домовленостей виконав. А Аваков – не дуже.

Натомість "поміркована" решта оточення Зе боїться відкритої війни з Аваковим. Війни, якої дуже хотілося б уникнути на фоні воєн з Порошенком і Медведчуком.

"Якби не Аваков, то чи зміг би Зе спокійно писати свої звернення, коли у нього під вікнами тисячі людей? А коли на Майдані десяток тисяч? Все може дуже легко загорітись, а Аваков гасить", – переконує співрозмовник в оточенні знову міністра.

В останні часи Порошенка прийнято було вважати, що за акціями "Азова", який доганяв президента по всій країні з запитанням про Гладковських-Свинарчуків, справа рук Авакова. Але в оточенні самого міністра з іронією ставляться до таких тверджень:

"Кожен, хто думає, що він контролює "нациків" – дурень. Поговорити з ними можна, контролювати – ні".

Парламентську гру, де Аваков сконцентрував за різними оцінками до 20 багнетів, теж не варто скидати з рахунків.

Поступово ці голоси набирають в ціні на тлі внутрішніх конфліктів у "Слузі народу".

Наприклад, у таких показових ситуаціях як голосування за програму дій уряду. З величезної фракції "Слуги народу" кнопки "за" натиснули 225 депутатів. А разом з ними – "фронтовик" Андрій Іванчук і частина групи "За майбутнє", яку позаочі називають групою Авакова-Коломойського.

* * *

"Подивіться на ситуацію очима Зеленського. У нього є багато формальної влади, але майже немає влади реальної. На СБУ поставив "свого", але слабенького, на ГПУ "свого", але слабенького… МВС – це велика проблема, але у Зеленського немає нікого, хто може таку проблему швидко вирішити. А Арсен є", – розмірковує в розмові з УП один із впливових політичних старожилів.

Простіше кажучи, Зеленському було легше взяти на себе репутаційні загрози від роботи з одним зі стовпів попередньої "злочинної влади", ніж отримати загрози чисто фізичні: безлади на вулицях і таке інше.

Крім того, як би це не звучало, але Аваков задовольняв усіх. Він не задовольняв громадський сектор і "Українську правду", але вся стара еліта бачила у ньому запобіжник від "бєспрєдєлу".

Навіть оточення Порошенка, головного ворога Авакова старих часів, позитивно ставилось до перепризначення глави МВС.

"Загалом, нам це навіть на руку. Він працював проти нас, але ми його хоч знаємо. До нього можна зайти і поговорити, ми розуміємо, чого від нього чекати і чого не чекати", – ділиться з УП один із найближчих соратників, які залишились у Порошенка.

Але чи реально Аваков може виконувати свою роль запобіжника?

Два місяці без права застави для Сергія Пашинського, одного з близьких соратників, гостро ставлять це питання перед главою МВС.

Як і інше, не менш складне: чи справді він хоче бути частиною влади, яка відправляє його друзів за ґрати?