"Показували голови наших хлопців на арматурі": Воїн шокував спогадами про полон у "Вагнера"

Український військовий Олександр Коваль шокував зізнаннями про полон у "вагнерівців". За його словами, полоненим українцям показували відрізані голови побратимів, насаджені на арматуру, передають Патріоти України.

Як повідомив воїн в інтерв'ю "Донбас. Реалії", він потрапив у полон пораненим. Через травми чоловік "вимкнувся", а отямився вже в одному окопі з "вагнерівцями". Йому зав’язли очі, побили й доправили на командний пункт.

"Мені дуже пощастило. Того дня у них було нове розпорядження – дуже потрібні були полонені. А так – у полон брали лише офіцерів, решту – добивали", - згадує воїн.

"Вагнерівці" привезли його до тилового села. Там Олександра "спакували" та почали знищувати морально, показуючи відрубані голови, як вони говорили, українських солдатів, лякали розстрілом, влаштовували імітації. Далі Олександра привезли в якесь село та спустили чи то у льох, чи то льодник.

"Купа будівельного сміття. Показують – свіжі, відрізані голови наших хлопців, насаджені на арматуру. Один каже: "Це Едик, а це – Валера. Вони хотіли, щоб все було за Женевськими конвенціями. Ти теж хочеш за конвенціями? Місце для третього є". Розповідав, що він робить з полоненими, як відриває голови. Справжній садист, маніяк. Я попрощався з життям, мені уже нічого не було страшно. Картинка стояла перед очима – покійна бабуся, братик, сонце, тепло, і я маленький", – розповідає військовий.

Далі Олександра перевезли в окуповане Первомайське. Там, у приміщенні колишньої взуттєвої фабрики, його разом з близько сотнею військовополонених утримували в тісних і вогких камерах. Спершу в кімнаті розмірами 8 на 8 метрів було 20 людей, потім – більш ніж 30. Спали на дерев’яних піддонах, вкрившись шматками дерматину.

"Вони самі казали, що в них немає завдання нас вбити, – пригадує військовий, – а є мета – зламати, морально, фізично", - зазначив воїн.

Нормального харчування та питної води не було. Посеред зими на полонених була тільки термобілизна. Замість туалету була баклажка. Щоранку приходила "робоча група", виносила. В "робочку" брали українських полонених, хто хотів. За це їм давали більше харчів та доступ до цигарок.

Воїн пригадав, що новобранців били, намагалися зламати фізично й морально, і повсякчас агітували переходити на бік Росії. Кількох українських військових розстріляли. Медична допомога була "специфічною".

"Був такий офіцер, позивний – Док. Він лікував, він же й катував. В одного нашого хлопця, Вані, йшов пісок з нирок, він дуже мучився. Ми попросили охоронця – прийти Дока. Через дні три він прийшов і дав таблеточку но-шпи. Мене Док допитував. Питав, що "цікавого" я знаю, де наша артилерія, де наші танчики, де штаб… Лупив... Щодня, навіть по кілька разів на день агітували: "Хто служити в російську армію? Бо всіх розстріляємо". Відповідали: "Ні, ми полонені, навоювалися". Були і розстріли. ССОшників наших, бувало, заведуть до нас в камеру – попрощатися. Через годину приходять: "Ну все, попрощався? Йдемо обнуляти". "Обнуляти" – це, по-їхньому, розстрілювати", - розповів воїн.

Вижити в полоні Олександру допомогла підтримка побратима, який був у полоні разом з ним. Звільнили бійця 14 грудня 2022 року разом ще з 63-ом бранцями – за обміном. Перший телефонний дзвінок він зробив – мамі.