Попереду як мінімум ще одна жорстка схватка: "Північний потік-2" не запуститься так швидко, як хотів Путін, - радниця голови "Нафтогазу" Світлана Заліщук

Відповідно до цієї директиви, росіяни не можуть бути монопольним постачальником і транзитером газу через свій власний газогін. Крім того, "Газпром" може заповнювати свою трубу газом лише наполовину, а іншу половину потужностей має віддати іншим постачальникам.

Це означає, що проєкт точно буде збитковим для Росії. Як зауважила радниця голови "Нафтогазу" з міжнародних питань Світлана Заліщук, росіяни повинні знайти незалежну компанію, яка буде оператором цієї труби. "Газпром" безпосередньо не зможе диктувати свої правила.

"Північний потік", по-перше, не запуститься так швидко, як він (Путін – ред.) хотів. Друге, це означає, що Путін має змінити всю парадигму підходу до того, як він хотів використовувати "Північний потік-2",
– додала вона.

"Північний потік-2" майже добудували

Газогін "Північний потік-2" практично добудований. Труба протяжністю 1 230 кілометрів тягнеться дном Балтійського моря. З Росії нею планують перекачувати у Німеччину 55 мільярдів кубів газу на рік. Саме стільки, скільки нині йде транзитом з Росії у ЄС через Україну – і щорічно постачає в нашу державну скарбницю майже 3 мільярди доларів.

Цей новий газогін – брат близнюк ще однієї нитки – "Північного потоку -1", який працює вже 10 років теж в обхід України. Поки росіяни добудовують останні метри нового "Потоку", Україна усіляко магається завадити його запуску.

За словами Заліщук, газопроводу треба пройти всі етапи сертифікації. Вони заберуть щонайменше місяці. В Україні нещодавно відбулася зустріч 3 міністрів енергетики: України, Німеччини і Сполучених Штатів.

Позиція України та Німеччини щодо "ПП-2" відрізняється

На цій зустрічі теж обговорювали, як запобігти тому, аби "Північний потік-2" не перетворився на зброю та інструмент впливу Кремля на Україну та усю Європу.

Зустріч показала різницю в позиціях Німеччини і України щодо російського газу. Тому що Німеччина мала можливість насолоджуватися безперебійними постачаннями газу з Росії протягом 40 років,
– резюмувала радниця міністра енергетики України Лана Зеркаль.

Втім, "Північний потік-2" ще не запустився, а Європа вже відчула на собі дружні обійми росіян. Останніми місяцями Росія штучно завищувала ціни на газ для європейців – вартість вийшла найвищою за останніх 15 років.

Ставлення США до російської труби

Зарано ставити крапку і на позиції США по "Північному потоку-2". Президент США, який начебто домовився з Меркель щодо російського газогону, не приймає такі рішення одноосібно, і має враховувати позицію американського Конгресу. А там продовжують наполягати на поверненні жорстких санкцій проти газогону.

Експерт з питань управління репутацією Борис Тизенхаузен переконаний, що конгресмени готові задати Байдену запитання, чому так швидко змінилась політика Білого дому. Мовляв, "А як же так виходить, що ми на Росію накладаємо санкції за недотримання прав людини, за Донбас, за окупований Крим і знімаємо санкції з політичного проєкту "Північний потік-2?"

До 2024 року, доки діятиме чинний контракт на транзит між Україною і Росією, втрат від запуску "Північного потоку-2 "Україна не понесе. Що наша країна буде робити після 2024 року, коли закінчиться контракт – вирішується саме в ці дні.

Про це з Зеленським вже говорила Меркель. Про це будуть говорити Зеленський і Байден в Білому домі 31 серпня. Про це думають і в Києві. Прикладом може бути досвід сусідньої Польщі, яка паралельно з тим, що позивалася до "Газпрома" в суди, активно вкладалась у розбудову своєї енергетичної незалежності.

Польща виграла конкурси на розроблення вуглеводнів, зокрема, природнього газу за своїми межами, за своїми кордонами. Вона будує "Балтік-пайп" з транспортування газу іншого напряму, з північного напряму. Вона зменшила газомісткість національної економіки,
– пояснив експерт з енергетики Геннадій Рябцев.

Тож усі маленьки успіхи в перемовинах з Європою та США про відтермінування запуску "Північного потоку-2" та ускладнення його використання Росією, зараз є боротьбою за час, який ми маємо використати, щоб написати план власної енергетичної незалежності від Росії.