Путін готовий до військової експансії на Донбасі, літо буде дуже складним: Клімкін різко висловився про рік Зеленського при владі (відео)

Україна стає негативним фактором у зовнішній політиці США і передвиборній президентській кампанії в цій країні. У вересні президент Росії Володимир Путін може спробувати вирішити питання пом'якшення санкцій і перерозподілу сфер впливу "через голову" України. До військової експансії Кремль готовий завжди. Найбільш небезпечним періодом у цьому плані буде найближче літо. Про це та багато іншого в ефірі ObozTV розповів ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін, передають Патріоти України.

– 21 квітня виповнився рік з дня перемоги Володимира Зеленського на виборах. Що змінилося за цей час у міжнародній політиці? Які, на ваш погляд, найбільш знакові події, упущення Зеленського і, можливо, перемоги?

– У міжнародній політиці за останній рік я бачу лише один реальний плюс: це обмін. Останній обмін важко порівняти з першими двома. Це пов'язано з тим, що Росія намагалася створити політичну емоційну вирву, тобто підняти ставки і змусити діяти за своїм сценарієм.

Зараз вона розуміє, що це не працює, тому й обміни далі буксують. Подивіться на кількість і на тих людей, яких обмінюють. Я не хочу бути цинічним – повернути кожного українця, звичайно, важливо. Але, тим не менш, ми заходимо в глухий кут. Стосовно інших речей я не бачу якогось вирішального прогресу.

Дуже важко було на американському напрямку у зв'язку з тим, що, на жаль, ми все менш і менш позитивний фактор в американській зовнішній політиці і негативний фактор у внутрішній політиці. Насправді у наступні місяці це стане мегатемою, оскільки президентська кампанія в Штатах буде набирати обертів.

У зв'язку з коронакризою нам, звісно, будуть допомагати міжнародні фінансові організації – і тема корупції також стане ключовою цього року.

Насправді висновки дуже прості. Я поки що не бачу комплексної дієвої логіки у стратегії зовнішньої політики. Можливо, вона колись з'явиться, але поки що її немає.

– Ви згадали про історію з Трампом. Чи можна казати про негативні наслідки для України усієї цієї історії, в яку потрапив Зеленський буквально на початку своєї каденції?

– Безумовно, оскільки у нас завжди була двопартійна підтримка (те, що ми красиво любимо називати двопартійним консенсусом підтримки у Сполучених Штатах). Подивіться, як багато представників республіканців потім довели, що то саме Україна втручалася у вибори. Кожен маленький крок, коли солідарності стає менше, коштує нам надзвичайно дорого.

Тому врешті-решт увесь цей процес навколо американського треку працює для нас однозначно негативно. І я повинен сказати, що це, мабуть, тільки початок, оскільки гаряча фаза передвиборної кампанії нас очікує лише через кілька місяців. У цій кампанії ми точно не є позитивним фактором.

Багато хто намагатиметься нас використовувати. Буде більше неофіційних каналів. Таких, наприклад, як Джуліані. На цьому буде грати також і Росія. На жаль, не все в цьому плані буде просто.

На тлі коронакризи всі будуть сфокусовані на власних питаннях: на питаннях небаченої економічної кризи, на питаннях забезпечення власної медицини. Тобто міжнародна взаємодія буде справжнім викликом. Я не кажу, що це буде проблемою, але, безумовно, викликом.

– Як це вплине на нормандський і мінський формат? В інтерв'ю The Guardian Зеленський сказав, що дає собі термін до грудня випробувати мінський формат. Якщо ні, то доведеться йти до якогось іншого формату. У зв'язку з коронавірусом, з економічною кризою, з тим, що міжнародній громадськості зараз буде точно не до нас, – як я розумію, до грудня Зеленський не встигне впоратися і довести, що мінський формат для України прийнятний?

– Якщо хочеться досягати результатів і, головне, якщо у всіх на це є політична воля, компромісні вони чи ні, –завжди можна знайти спосіб. Зараз багато самітів відбуваються онлайн. Ми з вами також розмовляємо онлайн. Насправді зараз усі по пів дня проводять у Zoom, Skype або в інших відповідних програмах.

Якщо хочеться домовлятися, то можна. Подивіться, навіть під час Великодня були обстріли, причому, обстріли прицільні. І це свідчення того, що на нас тиснуть – і політично, і емоційно.

Є кілька можливих сценаріїв. Про всі я розповідати не буду, але один з них – значного прогресу цього року, на жаль, не буде. Він зможе з'явитися тільки після виборів у Сполучених Штатах, оскільки ми вже зрозуміли: російське керівництво і російський президент дуже уважно стежать за тим, що там відбувається.

До речі, зараз економіка просіла, а геополітика вирулює. Відбувається дуже багато чого. І старі погані тенденції, на жаль, проявляються зовсім по-іншому. Але я дуже сподіваюся, що відбудуться зміни.

Другий варіант – що Путін все-таки послідовно працюватиме на зменшення санкцій, оскільки грошей меншає. Менше нафтових грошей, менше газових грошей. І він обере певну лінію компромісу.

Ця компромісна лінія буде ситуативною. На вересень він спробує зібрати постійних членів Ради безпеки ООН і через нашу голову – підкреслюю – через нашу голову якось домовитися з основними гравцями. А за це отримає істотне пом'якшення санкцій і ще багато чого – в контексті цін на енергоносії та в контексті розподілу сфер впливу.

Це теж дуже небезпечний варіант, але станом на сьогодні я його не виключаю. Більш того, я бачу намагання російської сторони піти саме цим шляхом, випробовуючи, так би мовити, один з можливих сценаріїв. Є й інші. Але базові – такі.

– Безумовно. Для Росії (з точки зору російського керівництва) насправді є сенс підняти ставки шляхом військової експансії – особливо якщо вона хоче в цьому році домовитися.

Вважаю, що це буде не тільки військова кампанія, а суцільна суспільна дестабілізація – дестабілізація усіх сфер життя.

Ми почали з теми річниці другого туру виборів. Ось подивіться, чи стала наша здатність чинити опір російській агресії сильнішою? Відповідь зрозуміла. У цьому сенсі літо може бути дуже і дуже складним.

– Якщо повертатися до мінського процесу, до того, чи може він мати прогрес. На вашу думку, чи розглядає Офіс президента такий варіант як "стіна"?

– Насправді я вважаю, що "стіна" не є сталим рішенням. Я завжди був за те, щоб ми з нашими друзями і партнерами намагалися максимально тиснути на Росію, аби отримати якомога більше по треку безпеки і одночасно розморожувати гуманітарні контакти. Але, звичайно, під нашим контролем.

У сьогоднішній реальності Росія в цьому не зацікавлена. Вона хоче використовувати Донбас для подальшого тиску, для майбутніх домовленостей або з колективним Заходом, або з частиною Заходу. Вона дуже хоче послабити Європейський Союз, вона хоче розмовляти з окремими країнами ЄС і показати, що тільки вона може адмініструвати центральну Європу.

Зараз відбувається божевільна кампанія щодо пом'якшення санкцій. Росія розуміє, що санкції з сьогодні на завтра не скасують, але хоча б пом'якшать.

Наприклад, санкції щодо заборони поставки високотехнологічного обладнання для видобутку нафти і газу. Сьогодні російська нафтова галузь просідає. У наступні роки там і так буде падати видобуток, а тут ще й немає обладнання. Так що все для Росії не так вже й просто.

Однак є велика спокуса вирішити це, особливо в контексті внутрішньої легітимності, шляхом зовнішньої експансії. Вибачте за цинізм, умовно Білорусь для багатьох росіян не є достатньою здобиччю. А ось Україна – це зовсім інше. Тому особливо розслаблятися, тим більше зараз, немає жодного сенсу. У сенсі безпеки і цей, і наступний рік для нас будуть дуже складними.