"Рішення Трампа щодо України може бути болючим для нас, але ще менш приємним для РФ", - Копитько

"Спеціально витримав паузу, щоб потік нещадної аналітики й "експертизи" щодо США трохи стабілізувався. Звернув увагу на низку ефектних прийомів з діаметральної зміни позиції впродовж кількох годин, запишу в книжечку, точно, згодиться", - пише у своєму блозі Олексій Копитько, передають Патріоти України.

"Що по суті."

Росія не дістала бажаного. Це видно за характером висвітлення результатів (напів) офіційними особами і колективному завиванню роспропаганди.

Кремль робив ставку на невизначеність, розкол, в ідеалі – з елементами не лише судового, а й силового клінчу. Тому грав на рівність підтримки.

Дістав визначеність, взаємну компліментарність учасників перегонів і високі шанси на передбачуване передавання влади.

Бункерний альфа-самець різко втратив у самцовості й тепер перебуває в одній категорії із пхеньянським упирком. Навіть Орбан має вигляд далекоглядного державного діяча зі стратегічним терпінням.

Трамп, імператор Сі, махараджа Моді зараз якось упорядковуватимуть планетарний балаган. У кожного з них є час і повноваження для чогось великого.

У зв'язку із цим були б корисними максимально швидкі дострокові вибори в Німеччині, щоб Європа мала свій стійкий голос для балансу.

Перекидання північнокорейських військ у Європу на тлі євроатлантичного скепсису – жахливо наочний символ становища, в якому опинилися любителі "не провокувати росіян" і "не ескалювати". Для стилістичної досконалості залишилося розмістити корейців у Калінінграді й організувати невелику атаку мігрантами.

Розумні економічні люди пишуть, що зараз почнуться глобальні розбірки щодо того, як розподілити витрати. США, Китай, Індія і ЄС (Німеччина) будуть якось розписувати пулю між собою, хто з ким і проти кого, поруч стоятиме товариш бін Салман і підливатиме/прикручуватиме нафту.

Оптимальний для нас варіант: Європа приходить до тями і починає адекватно фінансувати оборону. Тобто зокрема – справедливо платити Україні за наш внесок кров'ю у виснаження і стримування РФ. Їй допомагають Японія і Південна Корея.

Це створить правильну основу для збереження трансатлантичної єдності (бо вписується в бачення Трампа) і знизить ризики європейської змови з Китаєм, а через нього – із Росією.

Імовірність такого варіанта я оцінити не беруся. Бо, окрім раціональних аргументів (які всі на столі), є ще багато ірраціонального. До речі, частина ірраціонального – за нас.

Помиральні коментарі щодо Трампа і його "монобільшості" мають дещо передчасний вигляд.

Спільним місцем публічних заяв про сценарії щодо України є твердження, що Трамп сам ухвалить рішення. Але варіанти цього рішення опрацьовуватиме команда. Повного розуміння щодо того, хто закриватиме блок оборони й безпеки в майбутній адміністрації, поки немає.

Проте вже озвучили низку прізвищ, які мало того що "яструби", то ще й, м'яко кажучи, не друзі для Росії.

Тобто рішення може бути болючим для нас (а інших не буде), але ще менш приємним для РФ:

• заморожування плюс-мінус по лінії фронту;
• без формальної відмови від територій;
• за наявності значної підтримки грошима та зброєю;
• із поверненням усіх полонених/заручників;
• послаблення для РФ тільки після великих поступок – це наближений до бажаного тимчасовий варіант.

Постійний варіант усі розуміють – трансформація РФ у реальну федерацію, справедливіший розподіл ресурсів від вуглеводнів між регіонами (щоб знизити ризики перетворення на зброю), міжнародний контроль над російською ядерною зброєю, трибунал, компенсації Україні. Але він можливий лише після поразки РФ. А це – нешвидко.

Щоб отримати тимчасовий варіант – треба не розвалитися. Тобто сфокусуватися на обороні, а не на виборах.

Щоб дожити до постійного варіанта – модернізуватися на основі здорового глузду. Що передбачає відмову від ідіотських рішень, які виштовхують людей із країни чи провокують апатію".